У липні в Одесі відбулося кілька акцій проти законопроєкту №12414, який позбавляв незалежності антикорупційні органи — НАБУ і САП. Про те, як мирні зібрання впливають на суспільство, про роль мітингів і протестів, загрозу авторитарних тенденцій і надію для військовополонених — у розмові "Українського радіо. Одеса" з правозахисником та журналістом Максимом Буткевичем.
Полон і роль акцій солідарності
Максим Буткевич опинився в російському полоні у червні 2022 року: його схопили в Луганській області, сфабрикували кримінальну справу і засудили до 13 років ув’язнення. Згодом звільнили під час обміну військовополоненими.
Він розповів: у полоні не бачив жодного представника Червоного Хреста. Більшість полонених не були ідентифіковані міжнародними структурами — у списки їх вносять лише завдяки свідкам або після обміну.
"Ми чекали їх, сподівались. Потім почали жартувати: "Коли прийдуть? Ніколи". Росіяни прямо казали полоненим, що про них ніхто не знає, тому з ними можна робити будь-що", — згадує Максим Буткевич.
Окремі акції на підтримку українських військовополонених набувають міжнародного розголосу. В Одесі їх проводять щовихідних у центрі міста — на Дерибасівській, навпроти Міського саду. Буткевич наголошує: для полонених надзвичайно важливо знати, що про них пам’ятають.
"Коли перебуваєш там, для полонених дуже важливо знати, що про них пам'ятають, думають, говорять, борються за їхнє визволення. Акції, які відбуваються, дають надію. Інформація про них доходить — навіть через російське телебачення чи чутки. Без цієї надії вижити значно важче", — розповів Буткевич.
Водночас він визнає, що надмірний розголос може підвищити "ціну" полоненого й ускладнити його обмін. Але для тих, хто вже у фокусі медіа, як-от захисники Маріуполя, акції солідарності залишаються важливими.
Російська пропаганда і страх перед громадянською активністю
Перебуваючи в полоні, Буткевич помітив: росіяни не розуміють, що люди можуть діяти самостійно, а не лише за наказом держави.
"Вони не вірять у громадянську відповідальність. У їхній картині світу держава вирішує все, а люди — розхідний матеріал. Коли вони стикаються з протилежною ідеєю, що держава — це інструмент для кращого життя людей, це ставить їх у глухий кут", — розказав правозахисник.
Він зазначив, що майже всі росіяни та більшість жителів окупованих з 2014 року територій підтримують або толерують війну, виправдовуючи це словами: "Ми все одно нічого не можемо змінити, немає сенсу протестувати".
Протести в самій Росії, за даними правозахисної групи "Меморіал", різко зменшилися після першого місяця повномасштабного вторгнення.
"На початку повномасштабного вторгнення у мене були сподівання. Не те що російське суспільство виступить проти, ні, я не мав щодо цього ілюзій, але я сподівався, що бодай якась видима його частина відреагує на абсурд збройної повномасштабної агресії проти України. Частина російського суспільства це зробила, але дуже незначна", — поділився Буткевич.
Протест як запобіжник від авторитаризму
Максим Буткевич переконаний, що навіть під час війни громадянські акції можуть мати вирішальне значення.
"Під час війни суспільство мобілізоване на захист свого існування. Це неминуче призводить до обмеження певних прав і свобод. Але, мені здається, ми не можемо втрачати з поля зору того, навіщо ведеться ця війна", — каже він.
За його словами, суспільство має реагувати, коли бачить загрозу руйнування демократичних інституцій. Інакше виникає небезпека сповзання до авторитарної моделі, подібної до російської.
"Якщо ми дозволимо пожертвувати якоюсь частиною прав і свобод, особливо в довгу перспективу, тільки для того, щоб виграти війну, якщо ми піддамося спокусі стати схожими на нашого ворога, щоб захиститься від цього ворого, у мене виникає питання — за що ми воюємо? Ми маємо зберегти демократичний народовласницький характер нашої країни й не втрачати наші цілі з поля зору", — додав правозахисник.
Війна сприяє авторитаризму
Максим Буткевич вважає, що навіть під час війни Україні вдається зберігати демократичний характер урядування. Водночас, за його словами, сам контекст повномасштабної війни створює сприятливі умови для авторитарних тенденцій — як в Україні, так і в будь-якому іншому суспільстві.
"Необхідна концентрація повноважень, необхідне обмеження права на протест й свободу висловлювання — все це підважує демократію і сприяє авторитаризму. Така небезпека в умовах війни існує завжди й треба про це не забувати. Я сподіваюся, що нам як дотепер вдавалося, так вдасться й у майбутньому все ж таки цій небезпеці протистояти, бо зрештою це єдиний шлях виграти війну", — наголосив правозахисник.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
