Понад 30 років тому будівлю Державного архіву Одеської області та пам’ятку архітектури XIX століття визнали аварійною. Вона не відповідає протипожежним вимогам, не має належного кондиціонування та охорони. Попри це там продовжують зберігати більш як 2 млн справ, найстаріші з яких – кінця XVI століття. Чому одеський архів працює в таких умовах та чи є шанси переїхати до сучасної будівлі – з’ясувало Суспільне.
Майже 80 років головний корпус Державного архіву області розташовується в будівлі на вулиці Жуковського, 18. За словами заступника директора установи Сергія Крачкова, тут зберігають понад 13 тисяч фондів, у складі яких – більш ніж 2,2 млн справ. Вони датовані 1572–2015 роками. Також архів збирає кіно-, відео- та фотоматеріали. Сукупна вага всіх документів – майже 400 тисяч кілограмів. Частина з них має історичну, наукову та культурну цінність для регіону.
Будівля архіву – пам’ятка архітектури і містобудування місцевого значення, більш відома як Бродська синагога. Її побудували у 1863–1870 роках за проєктом одеського архітектора Осипа Коловича. Гроші на будівництво зібрала єврейська громада вихідців з Австро-Угорщини, зокрема, з міста Броди, через що синагога й отримала таку назву.
"Великих синагог в Одесі було три: стара на вулиці Єврейській, та нові – на Жуковського та Катерининській. На жаль, останню ще в минулому столітті місто втратило, наразі там розташовується “сталінка”. Тож великих синагогальних споруд в місті залишилося лише дві. Одна з них – Бродська синагога – видатна пам'ятка та культова споруда. Має велику значимість для Одеси не тільки з архітектурної точки зору, але й для суспільного життя міста загалом", – розповів одеський історик та краєзнавець Олег Луговий.
Будівлю звели в стилі флорентійської готики – з виразними арочними вікнами, стрілчастими склепіннями та восьмигранними баштами. Це була перша в Російській імперії хоральна синагога з органом та фісгармонією, де богослужіння проводили з музичним супроводом. Крім традиційного місця для молитви, це було ще й місцем для спілкування та дискусій. Значимість цієї будівлі увічнена у віршах Нахмана Бялика, оповіданнях Ісака Бабеля та Івана Буніна.
У 1925 році Бродську синагогу закрили. Спочатку будівлю передали єврейському робочому клубу, а в 1929 році – клубу взуттєвої фабрики. Під час румунсько-німецької окупації будинок перейшов до історичного архіву. Частину документів знищили чи викрали. Після звільнення міста у 1944 році приміщення закріпили за Одеським обласним архівом.
Наступні 20 років колишню синагогу реконструювали під потреби архіву: безкаркасна всередині споруда перетворилася на двоповерховий адміністративний корпус з п’ятьма бетонними поверхами під сховище. Попри таке "перекроювання" в 1985 році рішенням Одеського облвиконкому будинок взяли під охорону держави як пам’ятку архітектури місцевого значення. Через рік всередині провели косметичний ремонт, через три – визнали споруду аварійною.
Стан пам’ятки архітектури
Останніх 33 роки архів та його співробітники продовжують працювати в аварійній будівлі. Тут жодного разу не було капітального ремонту, а поточний проводили лише в 1986, 1990 та 2004 роках.
У 2003 році одна зі стін деформувалася. Як розповів заступник директора архіву Сергій Крачков, працівники у кабінетах бачили, як будівля хитається.
"Люди буквально вибігали з архіву, бо боялися обвалу. Їм навіть довелося деякий час працювати на вулиці, у такий спосіб обслуговуючи відвідувачів. Потім стіну підтримали підпорками, але скільки вони витримають – невідомо", – додав він.
Після цього інциденту експерти науково–виробничого центру "Екострой" проінспектували архів та встановили фізичний знос будівлі, агресивний вплив вологи на ґрунт під нею та неналежну технічну експлуатацію. Завдяки обстеженню фахівці виявили зони, небезпечні для перебування не тільки документів, але й людей.
У 2008 році, згідно з актом технічного стану, фундамент, цоколь, вимощення, стіни, стелі та декоративні елементи визнали незадовільними. У документі фахівці зазначили, що експлуатація будівлі без проведення капітального ремонту виключається.
У 2016 році Одеська обласна рада подарувала аварійну будівлю Одеській іудейській громаді "Хабад–Шомрей Шабос". Зробили це на підставі Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який зобов’язує безоплатно повертати релігійним організаціям деякі відібрані радянською владою храми. Вартість "подарунка", згідно з договором, оцінили в 12,3 мільйонів гривень. У документі також прописали умови виїзду архіву – при наданні йому нової відповідної будівлі.
Відтоді ситуація з ремонтом приміщень лише загострилася. Єврейська громада не могла почати ремонт аварійних приміщень, оскільки там розташовувався архів. Натомість архів не міг вкладати кошти у відновлення, бо будинок вже їм не належав. Наявність такої колізії підтвердив і голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов.
"Наразі Державний архів Одеської області не має жодного свого приміщення. І така ситуація не тільки в Одеській області, але і по всій Україні. Половина архівів розташовані в приміщеннях, які не є їхньою власністю або власністю держави. Виділення коштів на будівлі з таким статусом обмежений. Орендар, тобто архів, не може якісно обслуговувати, розвивати та вкладати гроші в приміщення, які йому не належать", – запевнив Хромов.
У 2020 році Головне управління ДСНС склало акт за результатом проведення нагляду щодо дотримання протипожежних заходів. У документі йшлося, що будівля одеського архіву, в якій наразі продовжують працювати люди та зберігають історично цінні документи, фактично не убезпечена від пожеж. Складну ситуацію підтверджує і заступник директора Сергій Крачков.
"У нас є пожежна сигналізація, але такої, якою вона повинна бути – без води та піни, тушити лише інертними газами – немає. Ми порахували, що така сигналізація може обійтися в 28 млн гривень. Ніхто такі гроші на чужу будівлю нам не дасть", – додав він.
Наразі в архіві немає необхідного температурно–вологісного режиму, сучасної системами пожежогасіння та кондиціонування повітря, належної охорони та пожежної сигналізації. Значна частина стін та підлога вкриті грибком та тріщинами, які працівники самотужки залатують цементом або задувають монтажною піною.
"Наразі будівля продовжує рухатися. Ми сподіваємося, що встигнемо звідси переїхати", – поділився Сергій Крачков.
Будівлі для переїзду
Протягом останніх п'яти років місцева влада та суспільство активно обговорювали можливий переїзд архіву в більш просторе та сучасне приміщення. У 2016 році одним з таких варіантів міг стати корпус лікарні в селі Олександрівка під Одесою. Однак колектив архіву виступив проти. Також облрада пропонувала побудувати додатковий корпус біля філії відомства на Пироговській, 29. Депутати навіть виділили гроші на розробку проєктної документації, але згодом таку ідею відкинули. Орієнтовна ціна будівництва нового сучасного архіву, згідно з даними Одеської ОДА, могла сягати 300–500 млн гривень.
Додатково облрада пропонувала земельну ділянку площею 1,5 га на території мікрорайону "7 небо", що під Одесою. Утім, вона належала військовим, які не захотіли передавати її під архів. А місцева влада пропонувала архіву земельну ділянку біля Другого християнського кладовища. Вона не підійшла за площею та зонінгом.
Найбільш обговорюваним варіантом стала будівля на вулиці Рішельєвська, 8. Вона була закріплена на праві господарювання за Нацбанком, який в 2019 році виїжджав з більшої частини приміщень і міг передати їх архіву. Споруда обладнана необхідними системами пожежогасіння та кондиціонування повітря, потрібною охороною та пожежною сигналізацією. Понад 7 тисяч звільнених квадратних метрів можна було пристосувати не лише під архів і сховище, але й під простору читальну залу і сучасний хаб. Про це Суспільному розповів голова Асоціації архітекторів Одеси Володимир Халін, який займався питанням переїзду архіву разом з Одеською ОДА.
"Це був найбільш оптимальний варіант. Будівля після реставрації, всередині – все в ідеальному стані. Інженерні системи, кондиціонування, пожежна безпека – на вищому рівні. Переїхати туди міг не тільки одеський архів, але і його філії – на вулиці Пироговська та в Ізмаїлі. Площа дозволяла їх об'єднати та розмістити без істотних перебудов всередині. Але цими приміщеннями зацікавилася не тільки ОДА, але й Мінюст. Не знаю, можливо, область не встигла вчасно подати документи, чи лоббі у міністерства було сильнішим. Але будівля дісталася не нам" – додав Халін.
Розпорядженням Кабміну від 12 серпня 2020 року будівля перейшла до сфери управління Міністерства юстиції. Розмістити там архів Одеської області у відомстві відмовилися. Наразі, окрім Мінюсту, туди може заїхати Одеське бюро регіонального розвитку.
Які наразі є варіанти для переїзду архіву
За словами голови архівної служби Анатолія Хромова, всі профільні структури області продовжують розглядати варіанти для переїзду архіву.
Зокрема це приміщення, які розташовані за будівлею філії архіву на вулиці Пироговська. Наразі там розташоване автопідприємство, яке належить облраді, що може значно спростити процедуру переїзду.
Також не відкидають ідею перемістити архів в старі будівлі санаторію "Красні Зорі". На думку архітектора Володимира Халіна, це реальний шанс зберегти не тільки архів, але й земельну ділянку від забудови.
"Такий варіант потребує підтримки суспільства, Міністерства культури та депутатів. Існуючі корпуси санаторію можна переробити в сховище та сучасний простір, з'єднавши їх між собою. Ця локація дуже тиха та зелена. Поряд є невелика парковка та 4,6 га скверу. Мені здається, це найкращий варіант для цієї території", – додав Халін.
Ще одна з ініціатив – відновити під архів будівлю на Троїцькій, 25, де в 2019 році сталася пожежа і загинуло 16 людей. Зараз від будівлі залишився лише фасад, всередині все зруйновано.
"Найкраще для архіву – побудувати нову будівлю. Це буде правильно з технічної точки зору і менш витратно. Бо пам'ятки архітектури треба переплановувати, а це завжди потребує багато документів, коштів та часу. Якщо взяти ту ж порожню коробку на Троїцькій, можна залишити історичний фасад, але всередині побудувати все для архіву. Будівлю все одно треба відновлювати", – додав заступник директора одеського архіву Сергій Крачков.
Натомість архітектор Володимир Халін переконаний, що відновлення цієї будівлі потребує "значного часу".
"Я чув про те, що цей варіант наразі розглядається. Мені здається, що для відновлення цієї будівлі потрібні колосальні кошти та час, якого в архіву може й не буде", – додав Халін.
Читайте також
- В Одесі майже тисяча історичних воріт, але грошей на відновлення в бюджеті немає
- "За ними не доглядають". Архітектор назвав можливі причини обвалу будинків в Одесі
