Минуло 40 днів з дня загибелі заслуженого артиста України, соліста Одеської національної опери Владислава Горая. Про його шлях у мистецтві та громадській діяльності з "Українським радіо. Одеса" поділився його друг та колега, соліст Дмитро Павлюк.
Оперний тенор, який допомагав фронту
8 червня в Сумській області загинув заслужений артист України Владислав Горай. Він переганяв автомобілі для військових і потрапив у ДТП, про що повідомило керівництво Одеської опери.
5 серпня співакові мало виповнитися 58 років. Для оперного тенора це вік розквіту, зазначають колеги. Владислава згадують як виконавця, чий голос звучав бездоганно — від італійського бельканто до сучасної музики XX–XXI століття.
Спогади про Владислава
Дмитро Павлюк, соліст Одеської національної опери та близький друг Горая, згадує знайомство, що тривало майже 30 років:
"30 років нашої дружби, наших відносин, наших поїздок, гастролей, спілкування. Ми познайомилися в середині 1990-х. Влад завжди притягував відкритістю і щирістю. Він міг прийти на допомогу будь-коли, і цю свою душу він ніс на сцену", — розповів Павлюк.
За його словами, спів для Горая був не просто професією, а сенсом життя.
"Він знав усі записи тенорів, перечитав літературу. Пам'ятаю, що йшли в клас, закривалися, доказували, як правильно воно звучить. Потім лишалися без голосів, йшли до Світлани Миколаївни, лікарки нашої. Вона нас відновлювала, і ми починали знов. Тобто це абсолютний для нього сенс життя. Це був спів".
Сцена і волонтерство
Паралельно з роботою в театрі Владислав Горай активно допомагав Збройним силам України.
"У вихідні він переганяв машини для військових, робив це за покликом душі, не афішуючи", — кажуть у театрі.
"Влад завжди казав, що волонтерить не для публічності, а щоб допомогти. Коли хлопцям потрібні були кошти чи речі, він швидко організовував усе необхідне, просив нікому не розповідати. Це було його внутрішнє правило", — додав Дмитро Павлюк.
Прощання і пам’ять
11 червня Одеська національна опера попрощалася з артистом. Горая проводжали оплесками — так само, як зустрічали його на сцені під час виконання провідних партій.
"Це велика втрата не лише для нашого театру, а й для України. Голос Горая впізнавався з тисяч, він працював у театрі понад 30 років, співав головні партії й виступав на сценах України та світу", — кажуть колеги.
Поховали Владислава Горая в рідному селі на Житомирщині.
"Він жив співом і віддавав себе людям"
Друг і колега Дмитро Павлюк підкреслив, що війна змінила співака:
"Він став ще вимогливішим до себе і глибшим у сценічних образах. Ми часто говорили, що нам незручно — ми на сцені, а хлопці в окопах. Та військові, які відвідували вистави, казали: "Ви даєте нам відчуття, заради чого ми воюємо — за культуру, за силу нації". Після цього Влад ще більше віддавався і мистецтву, і допомозі фронту".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
