У Малині на Житомирщині 12 червня 2025 року попрощалися із солістом Одеського національного академічного театру опери та балету, тенором світового рівня, заслуженим артистом України, уродженцем міста Малин Владиславом Гораєм. Він загинув під час виконання волонтерської місії 8 червня на Сумщині.
Журналістка із Малина Антоніна Глущенко розповіла Суспільному, що на церемонію прощання з відомим земляком зібралися місцеві жителі та гості міста.
"Попрощатися із земляком прийшли декілька сотень жителів громади. Це знайомі і не знайомі з ним люди — ті, з ким він дружив, з ким ріс, навчався, з ким підтримував добрі стосунки у дорослому віці, з ким спільно волонтерив з початку повномасштабного вторгнення військ РФ та допомагав ЗСУ, хто цінував його за творчість", — розповіла Антоніна Глущенко.
Зі слів Антоніни Глущенко, церемонія прощання із Владиславом Гораєм у Малині розпочалася у Свято-Дмитрівському храмі.
Далі люди прощалися зі співаком, артистом та волонтером на центральному майдані поблизу міського Центру культури та дозвілля. На сцені цього закладу 24 роки тому вперше прозвучав Гімн Малина у його виконанні.
Також зранку у день прощання із солістом Одеського національного академічного театру опери та балету на центральній вулиці Малина та на майдані звучав запис голосу співака.
Викладачка Малинської школи мистецтв, керівниця дитячої зразкової капели бандуристів "Веснянка" Світлана Майданович розповіла, що пам’ятає Владислава Горая шестирічним хлопчиком. У школі мистецтв, з її слів, він навчався грі на фортепіано.
"Я дружила з його батьками-музикантами. Особливо, з мамою — Галиною Іванівною. Ми тоді разом співали в одному творчому колективі, виступали з концертами. Владислав дуже гарно співав. Він мав дар від природи до співу з дитинства. Добре навчався. А ще — завжди був дуже скромним, добрим та відвертим. Як і його батьки", — пригадала Світлана Майданович.
Викладачка школи мистецтв також сказала, що востаннє бачила Владислава Горая у липні 2024 року, коли він приїжджав у Малин на день народження своєї мами. Розповідав, що мріє дати сольний концерт у громаді разом із дитячою капелою бандуристів Малинської школи мистецтв — на честь свого батька, який рано пішов із життя.
"На жаль, цій його мрії не судилося здійснитися…", — сказала Світлана Майданович.
Жителька Малина Людмила Возна розповіла, що вона була однокласницею Владислава Горая. Каже, вони разом вчилися із першого класу в одній школі, а їхні батьки-музиканти дружили родинами.
"Наші батьки були учасниками однієї капели бандуристів. Нерідко, коли вони вирушали на гастролі, Влад жив у нас. Я пам’ятаю, що вдома в нього було фортепіано. Він чудово на ньому грав. А ще — мав дуже гарний голос. Співав і мене вчив. Пригадую, що ми перед шкільним випускним вечором приходили до нього додому і разом вивчали пісню, яку потрібно було заспівати на урочистостях. Влад був дуже хорошим і відкритим хлопцем, грав у футбол. Він був душею будь-якої компанії. Я всі ці роки пильно стежила за його музичною кар’єрою і, зокрема, в Одеській Національній опері, хоча, чесно кажучи, для мене особисто було трохи незвичним, що він став саме оперним співаком", — пригадала історію з дитинства Владислава Горая його однокласниця Людмила Возна.
За словами місцевої волонтерки Надії Романенко, Владислав Горай із перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну був волонтером. Він давав благодійні концерти, організовував доброчинні вистави, виступи в Україні та за кордоном, а зібрані гроші передавав на потреби ЗСУ.
"Він волонтерив із перших днів повномасштабного вторгнення росіян, бо неабияк вболівав за Україну. Він дуже хотів, щоб якомога швидше наш народ переміг у цій боротьбі. Спочатку я як волонтерка співпрацювала з його молодшим братом Дмитром, а через деякий час вже спільно ми діяли разом задля допомоги нашій армії і тилу. Завдяки благодійним концертам та комунікаційним якостям Владислава Горая у другий рік війни нам вдалося придбати сучасний та супероснащений на всі випадки життя реанімобіль для нашої місцевої лікарні — щоб можна було надавати повноцінну медичну допомогу, в тому числі й для реабілітації пораненим на фронті бійцям. А потім — за підтримки низки міжнародних благодійних фондів ми не один раз на передову відправляли потрібні ЗСУ автомобілі зі спеціальним обладнанням та спорядженням, а також одяг, теплі речі, ковдри, медикаменти, турнікети та багато чого іншого, — розповіла Надія Романенко.
Зі слів волонтерки, цього літа волонтери із Малинам разом із Владиславом Гораєм хотіли організувати благодійний концерт у Малині, щоб зібрати гроші для придбання обладнання для реабілітації поранених, які перебувають на лікуванні у Малинській лікарні.
Що відомо про соліста Одеського національного академічного театру опери та балету та Заслуженого артиста України Владислава Горая
Владислав Горай народився у Малині 5 серпня 1967 року у родині професійних музикантів. Навчався у Малинській дитячій школі мистецтв та ліцеї №3. Із відзнакою закінчив Вінницький педагогічний інститут. Згодом навчався в Одеській консерваторії, після закінчення якої працював в Одеському оперному театрі, а також викладав в Одеській консерваторії. З гастрольними турами побував у багатьох країнах, де пропагував світові українську культуру та мистецтво.
Владислав Горай був одним із видатних тенорів України, який постійно вдосконалював свою професійну майстерність. Разом із дружиною Надією працював в оперному театрі. Виховував двох синів. Мав звання Заслуженого артиста України.
Владислав Горай загинув 8 червня у Сумській області під час волонтерської місії із передачі чергового автомобіля для потреб ЗСУ.
У нього залишилися 78-річна мама Галина Іванівна, дружина Надія, два сини та молодший брат Дмитро.
Поховають митця на кладовищі в селі Різня Малинської громади — там, де він народився. Поряд із могилою батька.
11 червня із Владиславом Гораєм попрощалися в Одеському національному академічному театрі опери та балету, в якому він служив понад 30 років.
15 червня 2025 року у театрі відбудеться вистава пам’яті Владислава Горая.
Раніше Суспільне розповідало, що 8 червня, виконуючи волонтерську місію на Сумщині, загинув соліст Одеської національної опери, тенор світового рівня, заслужений артист України — Владислав Горай.
ОНОВЛЕНО на 20:00: додано відеосюжет кореспондентів Суспільного.
Викладач Малинської дитячої школи мистецтв Володимир Олексієнко розповів, що талант Володимира Горая розвинули його батьки.
"Школу мистецтв у Малині фактично батьки Владислава започаткували — Галина Іванівна і Віктор Францович Гораї. Вони і працювали в ній батьки. Любов до музики і талант у Владислава теж розвинули його батьки, які виховали не одне покоління музикантів, — сказав Володимир Олексієнко.
За словами соліста Одеського національного академічного театру опери та балету та Дмитра Павлюка, він був другом Владислава Горая. Каже, що від початку повномасштабної війни Владислав постійно займався волонтерством.
"В останню його волонтерську місію вони везли машини на передову. Він про ці речі не любив говорити. Сказав тільки, що їде на Сумщину і що вони переганяють машини. Це все, що мені відомо. Він займався волонтерством з самого початку війни. Йому не потрібно було ані посвідчення волонтера, ані грамот. Це все він не визнавав, адже все робив від душі. Казав, що у нього там є хлопці, яким потрібно допомогти. Ми швидко збирали гроші, купували все, що було потрібно, а він відправляв. Цими хлопцями він сам займався", — розповів Дмитро Павлюк.
Дмитро Павлюк сказав, що Владислав просив, що в разі смерті або загибелі Владислав просив поховати його у селі Різня, де могила його батька.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
