Сергій Мельниченко — миколаївський фотограф, засновник школи сучасної фотографії "MYPHМолода Миколаївська Фотографія ". Він поєднує творчість, викладання, менеджмент та курує виставки. Проте, у професії Сергія є й дратівливі моменти: від нюансів у роботі зі студентами та використання штучного інтелекту до проблем співпраці із російськими митцями.
В інтерв'ю журналістам Суспільного миколаївець розповів, які проблеми можуть виникати у роботі, фотосправі та її викладанні.
"Фотографія — це не просто натиснути кнопку"
На початку кар’єри Сергій стикався з упередженнями щодо своєї професії. Деякі люди вважали, що фотографія — це несерйозна робота. За словами фотографа, багато хто думає, що професійна фотографія зводиться до простого натискання кнопки, тоді як за кожним знімком стоїть складний процес — від ідеї до фінальної обробки.
"Це класика, коли кажуть: знайди нормальну роботу. Люди не бачать усього пласта роботи, що стоїть за кадром", — пояснює він.
Проте така критика не демотивувала, а, навпаки, стимулювала розвиватися й доводити, що фотографія — це серйозна справа.
"Якщо мені щось казали, що когось це бісить, дратує або давали поради — я тільки посміхався і робив усе навпаки. Те, як я це бачив, як хотів, як відчував".
Саме ця внутрішня впертість, за словами митця, допомогла йому перетворити фотографію на справу життя, об'єднавши творчість із викладанням і курацією виставок. Професійне визнання прийшло після перших творчих успіхів і міжнародних премій. Проте навіть після здобутих нагород він стикається з нерозумінням, особливо коли йдеться про оцінку творчої праці.
"Багато людей досі думають, що це дуже легко. Але за творчістю стоїть величезний обсяг роботи — концепції, підготовка, редагування, організація проєктів", — говорить він.
Сергій наголошує, що фотографія для нього — це не просто робота, а стиль життя. Він займається зніманнями, викладає у "MYPH", організовує мистецькі проєкти тощо.
"Це робота 24/7. Іноді здається, що в мене чотири-п’ять професій одночасно", — додає він.
Що дратує у фотосправі
Однією з найбільших проблем Сергій вважає фінансові витрати на обладнання.
"Ціни на камери, плівку, об’єктиви роблять фотографію фінансово обтяжливою. Наприклад, одна плівка може коштувати 700–800 гривень за 10 кадрів", — розповідає він.
На його думку, це створює бар’єр для молодих фотографів, яким важко розвиватися без значних фінансових інвестицій. Ще один фактор, що дратує Сергія — забагато візуального контенту у цифровій епосі.
"Мене дратує не сам факт великої кількості фотографій, а те, що через доступність контенту розмивається око. Іноді важко зрозуміти, що дійсно має цінність, а що просто чергове фото для стрічки".
Це ускладнює виділення унікальних проєктів серед інформаційного шуму. Технічні проблеми також є джерелом частого роздратування Мельниченка.
"У 2013 або 2014 році під час весілля камера почала глючитиЦе слово означає неправильну або нестабільну роботу пристрою, програми, і флешка видала помилку. Це справжній стрес, бо ти відповідаєш за незабутні моменти людей", — згадує він.
І хоча такі ситуації трапляються рідко, вони змушують завжди бути напоготові. Не менше дратує недооцінка творчої праці.
"Коли люди питають: "А що, за це ще й платити потрібно?", це бісить. Вони не бачать за кадром років досвіду, навчання, інвестицій у техніку і час", — каже Сергій.
Це стосується як комерційної фотографії, так і продажу мистецьких робіт. Водночас він підкреслює, що такі виклики — це частина професійного шляху.
"Роздратування — це теж емоція, яка може мотивувати. Головне — не застрягати в негативі, а використовувати його як поштовх для розвитку", — підсумовує фотограф.
Робота зі студентами
Мельниченко наголошує, що викладання — це не лише передача технічних навичок. Важливо навчити студентів мислити візуально, розуміти контекст і працювати з ідеями. Як засновник і викладач школи концептуальної та артфотографії "MYPH" Сергій працює з молодими авторами, які лише починають свій творчий шлях. Одним із найбільших викликів він вважає пасивність студентів.
"Мене дратує неуважність, коли студенти не читають матеріалів і ставлять одні й ті самі питання замість того, щоб перечитати написане мною декілька разів", — каже він.
Водночас він визнає, що без дискусій і суперечок у творчості не обходиться.
"Саме в обговореннях народжуються нові ідеї, і це нормально — не погоджуватися, сперечатися, шукати нові сенси."
Інша проблема — прагнення до швидкого успіху.
"Більшість молодих авторів хоче миттєвого результату: виставок, грантів, публікацій. Але вони не усвідомлюють, що за цим стоять роки праці", — наголошує Сергій.
Він підкреслює, що мистецький шлях — це "марафон, а не спринт". Викладач також зазначає, що його дратує поверхневий підхід до навчання.
"Дехто сприймає курси як просту інструкцію, чекаючи, що їх навчать робити "гарні картинки". Але фотографія — це не про техніку, а про ідеї".
Саме тому в школі "MYPH" акцентують на розвитку творчого мислення. Водночас робота зі студентами — це не лише виклики, а й натхнення, каже Сергій.
"Попри труднощі, я бачу, як люди ростуть. Це мотивує працювати далі, навіть коли дратує якась дрібниця", — додає він.
Навчання для нього — це двосторонній процес.
"Я вчу студентів, але й сам багато чого в них навчаюся. Це постійний обмін ідеями, досвідом і баченням світу".
Виклики сучасної фотографії та ШІ
Сергій критично ставиться до деяких аспектів сучасної фотографічної індустрії. Зокрема, його дратують конкурси, які орієнтовані на заробіток, а не на підтримку молодих талантів.
"Є премії, де головне — не якість роботи, а внесений оргвнесок. Це викачування грошей з авторів, які сподіваються на визнання", — каже він.
Ще один тривожний факт в очах Сергія — співпраця з російськими митцями в умовах війни.
"Мене дратує, що дехто з міжнародної спільноти ігнорує контекст. Вважаю, що це неприйнятно".
На його думку, мистецтво не може існувати поза політичними та етичними реаліями.
Технологічні зміни, зокрема розвиток штучного інтелекту, викликають у фотографа змішані почуття. За його словами, зараз у соцмережах є вірусний тренд, де українці використовують ШІ аби зробити фотографії із собою на вигаданих фотосесіях.
"Штучний інтелект — це інструмент. Але він не замінить людину, бо не має інтуїції та емоцій", — зазначає він.
Розрізнити фейкове зображення можна за кількома ознаками: нечіткий або спотворений текст, неприродно зображені руки та пальці, неправильні пропорції, деталі на обличчях (наприклад, асиметрія очей або неправильні зуби, надмірна ідеальність шкіри), а також нелогічне освітлення чи фони.
Фотограф вважає, що технології можуть доповнювати творчість, але не здатні створити справжнє мистецтво без людського фактора. Сергій також відзначає проблему визнання фотографії як окремої художньої практики в Україні.
"Концептуальна фотографія досі не сприймається на рівні з живописом чи скульптурою. Це змінюється, але повільно", — каже він.
На його думку, потрібно більше інституційної підтримки для розвитку української фотографії. Попри труднощі, Мельниченко переконаний, що справжня творчість завжди знайде свого глядача.
"Фотографія — це мова, яка не потребує перекладу. Важливо говорити щиро, і тоді тебе почують".
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
