Від вуличок Херсона до околиць Київщини — миколаївець Сергій Мельниченко фіксує історії людей, які проходять випробування війною. Його новий проєкт "Попід Дніпром" — це погляд через об’єктив на життя тих, хто творить сьогоднішню історію України. У рамках проєкту він відвідав 13 міст, зібрав історії понад 50 людей, серед яких військові, волонтери, переселенці, медики тощо.
Про свій досвід роботи у новому проєкті, важливість архівації, особисті виклики та життя мистецької спільноти у період війни фотограф розповів журналістам Суспільного.
"Попід Дніпром" — це розповідь про людей у війні
Ідея проєкту "Попід Дніпром" виникла у Сергія після отримання річної стипендії від німецького фонду Alexander Tutsek-StiftungAlexander Tutsek-Stiftung було засновано в грудні 2000. Фонд займається міжнародними колекційними діяльностями і надає підтримку в галузі мистецтва і науки.. Проєкт зосереджений на документуванні історій людей, які живуть в часи великої війни. Його мета — зафіксувати життєві історії та буденність у складних умовах, створюючи архів для майбутніх поколінь.
"Це треба все одно показувати, це цікаво, це якісь нові знайомства, нові історії, нове оточення. Ти поринаєш в усе це, пропускаєш через себе", — говорить Сергій.
Сергій знімав людей із різними долями. Серед них були жінки, які втратили близьких, переселенці, які почали нове життя, волонтери, котрі підтримували армію, та військові, які повернулись з полону. Одна з історій була про дівчину, яка піддавалась насильству під час окупації у Київській області.
"Ти береш це інтерв’ю, і це важко, але бачиш, як люди пропрацьовують травми, організовують інших і підіймають ці питання в суспільстві".
Інша історія стосується дівчини, чий батько — морпіх із Миколаєва, перебував у полоні два роки. Згодом Мельниченко повернувся до історії цієї родини, щоб відзняти інтерв’ю з військовим після його визволення.
"Це був один із перших обмінів, коли почали повертати морпіхів з "Азовсталі", — згадує Сергій.
Фотограф наголошує, що його діяльність не є документалістикою в класичному розумінні. Проте, він бачить у цьому архівування.
"Я не документальний фотограф. Для мене цей досвід — це створення проєкту про війну, про людей, які опинилися в різних ситуаціях", — каже Сергій.
Під час роботи над проєктом Сергію довелося зіткнутися з ситуаціями, які виходять за межі звичайної творчої практики. Фільмування в лікарні Охматдит після обстрілу армії РФ стали для нього випробуванням. Без повного набору техніки, Сергій встиг зафіксувати події завдяки допомозі одного зі студентів, котрий випадково опинився поряд із ним.
"Це був стресовий момент, але важливо було зафіксувати цей епізод, щоб залишити його в історії", — згадує він.
Проєкт має не лише мистецьку мету. Сергій прагне створити цілісний архів воєнних історій для майбутніх поколінь. Планується, що кожен із героїв проєкту отримає свій примірник книги як символ участі у цій історії.
"Це архівація для майбутніх поколінь. Передавати, показувати, що відбувалось, нотувати історії за допомогою фотографій, текстів, відео".
Завершення проєкту "Попід Дніпром" передбачає створення документального фільму, у якому будуть використані найважливіші моменти з інтерв’ю та фотографій.
"До фільму не увійдуть всі історії, тому планую створити канал, де повні версії інтерв’ю будуть доступні для людей", — розповів фотограф.
Частина зібраного матеріалу стане основою для документального фільму та фотокниги. Окрім цього, Сергій планує новий проєкт із документуванням історій підрозділів Збройних сил України.
"Ми хочемо взяти різні напрямки: Сухопутні війська, Нацгвардію, ГУР, СБУ — і створити велику виставку, присвячену військовим, до кінця 2025 року", — ділиться він.
Робота над проєктом вимагала великої віддачі, постійних подорожей та розв'язання логістичних питань.
"Це виснажливо: багато поїздок, зустрічей, домовленостей. Іноді ти настільки насичуєшся історіями, що здається, ніби бачив усе це раніше", — зізнається Сергій.
Проте він вдячний своїй команді та партнерці, які допомагали йому на кожному етапі.
"Моя дівчина допомагала по всьому проєкту. Сам би я не впорався, бо це і камери, і інтерв’ю, і відео, і лампи — величезна кількість техніки", — додав він.
Досягнення Сергія та його школи фотографії "MYPH"
У 2024 році роботи Сергія придбав японський Музей фотографічного мистецтва Кійосато. До колекції увійшли ручні відбитки серії "Татуювання війни". Окрім цього, виставки його робіт і проєктів школи організували у різних країнах світу.
"Показувати роботи українських авторів, молодих митців міжнародній аудиторії — це дуже важливо", — наголошує він.
Окрім роботи над "Попід Дніпром", Сергій розвиває школу концептуальної фотографії "MYPH". За шість років організували 48 виставок молодих митців, з яких десять — лише у 2024 році. Міжнародні проєкти школи показували у Данії, Польщі, Болгарії та інших країнах.
"Я пишаюсь ком’юніті людей, які допомагають одне одному, підтримують і створюють спільні проєкти. Наші студенти іноді переходять з розряду учасників у команду школи", — зазначає Сергій.
Окрім виставок, школа реалізувала видання книжки з роботами студентів, яка тепер доступна як в Україні, так і за її межами. Наразі триває робота над новими курсами та проєктами на 2025 рік.
