Жителю Миколаєва Анатолію Кереникевичу — 41 рік. У 2022 році він хотів добровільно долучитися до війська, однак за станом здоров'я його не брали. У 2024-му чоловіка мобілізували, а під час виконання бойового завдання він втратив ногу. Нині Анатолій займається спортом, працює у ветеранській бригаді, яка відновлює об'єкти на Миколаївщині, та замислюється над поверненням до служби — у підрозділі безпілотних систем.
Про історію військового шляху, втрату ноги, реабілітацію й повернення до активного життя кореспондентам Суспільного розповіли Анатолій Кереникевич та його мати Жанна.
Анатолій навчався у будівельному училищі, залізничному технікумі та Національному університеті кораблебудування. Після навчання працював помічником машиніста. У лютому 2022 року залишився в Миколаєві, хоча родина виїхала на захід України. Коли чоловік отримав повістку, він прийшов до військкомату, однак не пройшов медкомісію через виразку.
«Я знала, що він хотів піти, але в нього була операція на шлунку — в нього частини шлунку немає. Він сказав, що він буде служити: діди, племінники, дядьки — всі служили, і він піде служити. Коли його взяли, він такий був щасливий, що його бажання збулося», — розповіла мати ветерана Жанна.
У 2024 році чоловіка мобілізували. Після навчання він потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання поблизу Андріївки на Донеччині.
«Моя двійка зайшла на позицію, друга — ні. Напарник загинув, я кілька днів залишався там сам. Потім до мене дослали ще хлопців, але й нас обстріляли. На виході був скид під ногу — в результаті немає ноги».
Поранення Анатолій отримав 5 червня 2024 року. Він сам наклав турнікет, а побратими допомогли дістатися до позицій.
«Приїхав додому, а потім почав потрохи займатися спортом. Кросфіт, фехтування, плавання, підняття гирі. Це була моя перша золота медаль — 39 підйомів гирі вагою 16 кілограмів», — поділився чоловік.
Нині Анатолій має інвалідність ІІ групи та отримує пенсію близько 15 тисяч гривень. Після реабілітації він долучився до ветеранських спортивних змагань.
Восени 2025 року чоловік став частиною бригади ветеранів, яка відновлює пошкоджені об'єкти на Миколаївщині.
«Друзі-побратими Володя, Михайло якось запитали: "Що там з працею?" — "Та нічого, — кажу. — Трохи по спорту, а з працею — нічого". Ось так і потрапив до бригади ветеранів. Наскільки я розумію, там неважливо, з якої ти бригади — головне, що ти бойовий. Неньку нашу відновлюємо».
За словами матері Анатолія, він хоче повернутися до служби та працювати з дронами. Наразі ж чоловік працює разом із ветеранами й не хоче підводити побратимів. Жінка розповідає, що після поранення син активно займається спортом, попри втрату ноги. Для тренувань він навіть переробляє свої милиці.
«Він так себе навантажує, щоб якось позбутися всього, що бачив і відчував, усіх переживань та наслідків контузії».
Планую й надалі допомагати відновлювати Миколаївщину та жити всім наперекір. Усе, що нас не вбиває, робить нас лише міцнішими», — каже Анатолій.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
