Миколаївський тренер з бальних танців Юрій Крижановський після двох років служби в ЗСУ повернувся до викладання. На початку повномасштабного вторгнення чоловік одразу пішов до центру комплектування, з метою стати до лав Сил оборони. Водночас його дружина Тетяна, також тренерка, самостійно продовжувала спільну справу.
Про евакуацію родини, зруйновані обстрілами тренувальні зали, службу та повернення до тренерства Юрій Крижановський розповів кореспондентам Суспільного.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік вивіз дружину з дитиною за кордон.
"Інших думок не було. У Миколаєві ситуація була дуже складна, ворог вже був у місті, тому треба було діяти", — згадує Крижановський.
У Миколаєві Юрія на службу не взяли, тому вирішив евакуюватись до Кривого Рогу і там стати на облік. У березні 2022 року чоловік вступив до Збройних сил України.
"Там формувалась нова військова частина, і уже все почалось "з нуля". Навчання, злагодженість, місяць ми провели в підготовці: тренували своє тіло, зброю, звикали до всього. Потім стали на захист від Кривого Рогу і до Дніпра, Каховського водосховища. Це був наш шлях визвольний", — говорить він.
Дружина Юрія, також тренерка, Тетяна розповідає, донці не говорили, що батько служить.
"Десь два-три місяці не казали. Вона питала: "Чому батько не дзвонить?". Я казала, що немає зв'язку, чи ще щось, але потім вона якось сама зрозуміла", — каже дружина.
Тетяна точно знала, що повернеться в Україну, тому підтримувала зв'язок з учнями та навчала їх дистанційно. Зали, де тренувалися діти до повномасштабного вторгнення — зруйнували російські обстріли.
"Перший зал у нас в палаці культури "Корабельний". Було пряме влучання туди, і наша зала зруйнована. Ну, в мене одразу думка: "Нічого, все відбудуємо". Другий зал вже десь перед звільненням Херсону. І буквально там, за декілька днів, коли вже тихіше стало був вибух біля нашої зали, і тренування неможливе там", — розповідає дружина Юрія.
Тетяна згадує, після звільнення Херсона, вирішила їхати додому. Поки Юрій був на фронті, єдине, що надавало сил Тетяні — це мета відновити танцювальний колектив.
"Я виставила собі такий план у голові, що я повертаюсь, підіймаю, збираю, налагоджую процес. Потім чоловік також повертається, і ми продовжуємо разом", — пояснює жінка.
У Миколаєві Тетяна облаштувала залу в підвальному приміщенні. Каже, вважала це необхідним критерієм, аби тренування були безпечними.
"Ми зараз і впродовж всього цього періоду не реагуємо на тривоги. Ми спокійно собі займаємось. Тренування йдуть далі. Якщо світла немає, якісь в нас приладдя тут є вже", — каже тренерка.
Пʼять років у Тетяни та Юрія тренується Дарʼя. Дівчина каже, було видно, що тренерці важко самостійно налагоджувати тренувальний процес.
"Бо не було Юрія Михайловича. Це її права рука, її партнер, її чоловік. Це було видно, що їй складно дуже. І для нас це було складно, бо не було ще другого тренера".
Юрій Крижановський розповідає, спортивна підготовка допомогла йому на фронті.
"Як ми починали формувати наш батальйон, нашу роту, починали з фізичної підготовки. А я прийшов з тренувальної роботи, тому прийшлось одразу з одного тренування перемикатися на інше. Бо не всі, або навіть багато хлопців і дівчат не знали, що таке тренування, навіщо це потрібно, а потрібна витримка", — говорить тренер.
Юрій каже, під час служби радів, коли з'явився зв'язок, і була можливість поговорити з сім'єю та учнями. Про складні моменти з фронту чоловік згадувати не хоче.
"Смерть, похорони, втрати — це найстрашніше".
Звільнився Юрій з армії у 60 років. Каже, одразу повернувся до тренерства.
"Треба було раптово все міняти, перемикатися. У день повернення колектив влаштував мені прийом, такий теплий. Я прийшов, тут всі з плакатами. Тільки увійшов в цей зал, дітки вже чекали на мене. Я не знав про це, такі позитивні емоції", — висловлюється тренер з бальних танців Юрій Крижановський.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
