У полоні схуднув на 40 кілограмів: оборонець Маріуполя пройшов через російські СІЗО та повернувся додому в Миколаїв

У полоні схуднув на 40 кілограмів: оборонець Маріуполя пройшов через російські СІЗО та повернувся додому в Миколаїв

Ексклюзивно

Денис Яновський був мобілізований у 2014-му, хотів на контракт — не взяли. З початком великої війни став командиром підрозділу 37-го батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади. У лютому 2022 року разом з побратимами рушили до Маріуполя, аби захистити місто від російської навали. Згодом чоловік потрапив у полон та пройшов через російські СІЗО, після чого повернувся додому у Миколаїв.

Власною історією бойового шляху та життя у полоні Денис Яновський із псевдо "Колос" поділився із кореспондентами Суспільного.

На заводі Ілліча

"Були великі ставки на оборону Маріуполя. Чомусь вирішили, що оскільки він вже був окупований, то як Аламо,Битва за Аламо — подія Техаської революції 1836 року вирішили туди стягувати всі сили. Перший час ще не відчувалась нестача провізії, боєприпасів було завжди мало. У квітні вже практично не було нічого, харчувались в кращому випадку один раз в день", — згадує Денис Яновський.

У середині березня 2022 року більшу частину міста окупували росіяни. Було зрозуміло, що підмоги треба багато, аби пробитись бодай з одного флангу, говорить військовий.

"На той момент у нас були ще якісь зведення, нас оточило вже 14 тисяч. Це була одна з важливих операцій, хай вона була раптовою, непродуманою, але воно мало бути. Не був би це Маріуполь, могло бути якесь інше місто", — говорить чоловік.

На Сили оборони в Маріуполі постійно тиснули росіяни. Людський ресурс для них абсолютно не важливий, додає "Колос". Вогонь майже не припинявся.

"Вони пускали дрібні групи по десять людей БТРом. БТРБойова броньованаколісна або гусенична машина підвищеної прохідності, призначена для транспортування піхоти навіть не дивився, просто назад здавав. А літак 24/7 (атакував — ред.). У нього запинка була хвилин 15: поповнював бойовий запас і повертався назад. І з кожним днем брали якийсь квадрат, якусь площу і рівняли її з землею", — розповідає захисник.

На заводі пораненими були майже всі. Денис Яновський говорить, отримав осколкові поранення обох кінцівок та мінімум 12 контузій. Діставав уламки, що застрягли в тілі, пінцетом та ножицями, які знайшов у жіночій косметичці, згадує військовик.

Вирватися з облоги

Морально було важко. Від початку не прийняли ще це, ще не задумувались, що може бути все погано, ще тримались. А місяць десь потому, коли люди вже надивились на все це, відчули... Втомлені.

Восьмого квітня 2022 року під час наради було прийнято рішення — йти на прорив із заводу. Продумали порядок виходу та сформували маршрут: 120 кілометрів, говорить боєць.

"Ми щойно почали рух, і тут два літаки прилітають, артилерія. І за пів години спалили техніку, втратили десь роту солдат, людей 100. можливо", — згадує Денис.

Після того були інші спроби проривів. В одну з ночей вдалося вийти з заводу та дійти до частини, де раніше базувався підрозділ.

"Дочекались світанку, пішли в різні напрямки, прикинули, як можна вийти. Почався сильний обстріл, ми знов заховались в бункер людей на 20. Чекали темряви, аби вже намагатись прориватись. Це був полк "ДНР" "Донбас", вони робили обхід і знайшли нас. Запропонували два варіанти. У нас зброї вже не було на той момент, тому один з варіантів відпав, і нам сказали виходити з піднятими руками", — згадує військовий.

Перед виходом з бункера українські захисники попрощались один з одним, говорить Денис. Полонених оборонців привели в порожню колонію в Маріуполі. Далі — Сартана, потому Оленівка.

"Там нас протримали пару тижнів. Потім поділили на офіцерів, солдат, сержантів, прапорщиків. Офіцерів в одну машину, солдатів, сержантів, прапорщиків — в іншу. Їхали ми довго, нам завʼязали очі, звʼязали руки. Їхали годин шість, можливо, вісім. І привезли нас у Таганрог", — додає Денис Яновський.

У російському полоні

У слідчому ізоляторі № 2 міста Таганрог полонені перебували 27 діб. Потому військових перевели до СІЗО у Брянську, додає "Колос".

"Там знов жорстко прийняли і по камерах розподілили. Там я був до кінця, доки не обміняли. Нас сильно ненавиділи і боялись. Ми були їм чужинцями. Це не жарти, що вони вважають, що ми нацисти, вони в це свято вірять. Вони зомбовані, вони вірять у все, що показують по телевізору", — говорить оборонець Маріуполя.

На полонених постійно тисли морально. Людина все одно ламається, не здається, але ламається, каже Денис.

Мені не вірили, вирішили, оскільки я командир роти вогневої підтримки, тобто я весь цей час, виявляється, бомбив Донбас. Намагались з мене це витягнути. Плоскогубцями мені один зуб витягнуть, розхитали, зім'яли і на цьому все"
У полоні схуднув на 40 кілограмів: оборонець Маріуполя пройшов через російські СІЗО та повернувся додому в Миколаїв
Фото Дениса Яновського зроблене у російському полоні. З особистого архіву Дениса Яновського

У російському полоні "Колос" втратив близько 40 кілограмів власної ваги. Годували вареною кислою капустою, холодним чаєм. Від усього Дениса відволікали думки про майбутнє.

"Мету собі ставиш і давай обдумувати, як я її зроблю. І на день вистачало зайняти себе чимось. І так наступний крок. Крок за кроком: зроблю те, зроблю те, а як я це зроблю. Йшов у свої думки. Доводилось 16 годин стояти, не можна було ані сидіти, ані лежати — нічого, і говорити не можна було", — згадує миколаївець.

Жодної інформації про перебіг війни у полонених не було. На кожному допиті Денис Яновський згадував про рідний Миколаїв. Росіяни відповідали, що місто вже захоплене, так само говорили й про Херсон.

Хвилювався дуже, як тут мама, що з нею.

Обмін

Про те, що везуть на обмін, не знав, зауважує “Колос”.

"Нас садять в КрАЗи, ми знов на аеродром, мінус 20. Я в легкому одязі, такому осінньо-весняному. Нам всім холодно, ми трясемось, у когось взуття забрали, хтось в одній шкарпетці. Ми так поближче один до одного в літаку сидимо, холодно, жах. Летіли години дві, можливо ми летіли і п'ять хвилин, але мені здалось, що ми летіли дві години", — каже Денис Яновський.

Денис говорить, перед обміном полоненим надали медичну допомогу.

"Це тоді жінка говорить, у мене поганий стан ніг, каже: "Я все одно зараз нічим не допоможу, але можу перебинтувати принаймні". Мені перевʼязали ногу і вона каже: "Зараз як вас обміняють..." Я кажу: "Стоп, в сенсі?" — "Ви не знаєте? Вас везуть на обмін". У мене не було жодних емоцій, я просто товаришу розповів, той посміхнувся", — згадує чоловік.

Вже наступного ранку військовослужбовців посадили в автобуси і повезли до кордону з Україною.

А потім зайшов хлопчина і каже: "Слава Україні!"

Після полону Денис зустрів своє шкільне кохання, планує одружитись.

"Не знаю, мізками я ще там. Зі сном проблеми, вночі спати не можу. А так, зараз адаптуюсь. Сімʼя допомагає, я почав заради них жити", — каже миколаївець.

Лікування та реабілітація після поранень триває. Станом на червень 2024 року Денис офіцер одного з районних центрів комплектування та соціальної підтримки Миколаєва.

"Кому подобається бігати, ловити людей і насильно їх заганяти в армію, а вони цим займаються. Це їх робота, її повинен хтось робити. Люди неправильно це сприймають. Якби всі усвідомлено встали і вигнали ворога, а не ховались, то не потрібно б було нікого ловити і не було б навіть потреби у ТЦК", — розповідає Денис Яновський.

Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

На початок