Спочатку в Миколаєві, а потім в селі Кир’яківка, що в Миколаївському районі, провели в останню путь воїна Сергія Гуссіді. Чоловік загинув у бою з російськими окупантами на сході України. Отримав смертельне уламкове поранення в ніч проти 16 травня.
21 травня біля ритуальної зали в Миколаєві зібралися військові, поліцейські, цивільні, чиновники.
"Сергій в 14 році в складі 80 батальйону боронив донецький аеропорт. Від самого початку до самого виходу. І потім під аеропортом він відслужив до самої демобілізації. Він відслужив командиром взводу", — розповів голова громадської організації "Учасники та інваліди АТО" Ілля Шполянський.
З початком повномасштабного вторгнення Росії, ще у лютому, Сергій знов вступив до лав Збройних сил України. Одразу після початку війни призвався в 36-ту бригаду, боронив зі своїм взводом Волноваху. Потім його призначили командиром роти. Після чого перевели до іншої бригади.
"Вони потрапили в оточення, вийшли з нього. До недавнього часу він весь особовий склад зберіг, в нього тільки декілька поранених. В останній день його життя ми передали йому автівку, необхідне обладнання. І буквально за декілька годин він загинув. Від ворожого артилерійського або авіаобстрілу. Я, відверто кажучи, навіть не сильно цікавився, бо вже яка різниця", — сказав Ілля Шполянський.
Олександр Смирнов з Сергієм Гуссіді однолітки. Обидва народились у 81 році, разом навчались та закінчили військову кафедру. В 14-15 роках воювали на сході у різних підрозділах, але виконували одну задачу: боронили Україну. Після звільнення в запас Сергій викладав в Миколаївській школі № 6 патріотичне виховання. Вів активну просвітницьку діяльність.
"Коли ми повернулися після 15 року, на той час до умовно мирного життя, разом працювали саме на військово-патріотичному русі. Сергій дуже багато робив. Це майже всі етапи обласного центру і по туризму, і допомагав нам в краєзнавчій роботі. Він був стрижнем проведення патріотичної гри "Джура", — розповів Олександр Смирнов.
Владислав Сосницький — один з вихованців Сергія Гуссіді. Розповідає, що йому дали патріотичні заходи, які організовувались ветеранами.
"Ця людина дуже багато чому мене навчила: стріляти, контролювати емоції, тактиці, медицині. Я багато знаю завдяки йому. Тому що він завжди був усміхнений. Я схожий характером з ним дуже, я також люблю посміхатися. Ми з ним знаходили спільну мову. Я його називав братом. Я його дуже сильно любив. І коли я дізнався, я просто…", — сказав Владислав Сосницький.
Присутні проводжали воїна стоячи на колінах, коли труну несли у катафалк. Траурний кортеж рушив у рідне село Сергія.
Обабіч дороги вздовж всього села люди також на колінах зустрічали загиблого односельця.
Труну занесли до його подвір’я.
"Дуже порядна людина. Виконував все, що тільки його просили. Що тільки треба, все — Сергій тут як тут. Взагалі його дуже поважали і дуже любили. Чесне слово", — розповіла односелиця Надія Жарнікова.
Поховали Сергія Гуссіді на цвинтарі села Кир’яківка.
Що відомо
- Сергію був 41 рік, в нього залишився восьмирічний син, кохана жінка та батьки.
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
