У Миколаєві ветеран Сергій Панчук працює тренером із бразильського джіу-джитсу. Після компресії хребта та операції військовослужбовець заново вчився ходити й тривалий час відновлювався. Нині він тренується сам і навчає інших, а також мріє відкрити власний зал з окремою групою для ветеранів.
Про це кореспондентам Суспільного розповів Сергій Панчук.
Зі шкільних років Сергій цікавився єдиноборствами. До тренувань із бразильського джіу-джитсу долучився близько десяти років тому.
«На той період часу я вже мав чорний пояс з інших видів східних єдиноборств. Нас запросили на тренування. Приїхали хлопці з бразильського джіу-джитсу. І мене дуже неприємно вразило, що мене швидко розмотали — протягом 30 секунд витерли мною татамі. Я собі думаю, що вже такий дядько здоровий, сильний, а навіть не зрозумів, як це зробили», — каже тренер.
Військову службу Сергій розпочав у 1997 році. Після п'яти років строкової служби залишив військо, але повернувся до нього у перші дні повномасштабного вторгнення.
Спочатку долучився до добровольчого формування, а згодом перевівся до 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг». Служив у взводі розвідки третього батальйону на посаді командира розвідувального відділення.
Під час служби стан його здоров'я погіршився. На одному з бойових завдань Сергій отримав компресію хребта, а ліва нога поступово почала відмовляти.
«Навчався заново ходити. Дуже тривалим був процес реабілітації», — розповідає ветеран.
Згодом Сергію зробили операцію, після якої він звільнився зі служби. Відновлюватись допомогли заняття з бразильського джіу-джитсу.
Зараз ветеран працює тренером, має кілька дорослих груп і організовує заняття для дітей. Сам також регулярно тренується, іноді працює в парі з учнями.
«Мінімум два тренування в день в мене зараз є. Намагаюсь весь час зі своїми студентами тренуватись, в тому ж ритмі. Ну, звісно, іноді трохи зупиняюсь, щоб пояснить, прослідкувати за правильністю виконання».
У майбутньому Сергій Панчук хоче відкрити власний зал і створити окрему групу для ветеранів. Каже, що під час тренувань важливо враховувати фізичні можливості кожного, зокрема наслідки поранень і травм.
«Ветерани можуть займатися у загальній групі з усіма. Але для кожного з них потрібен окремий підхід. Наприклад, в одного немає ноги, у другого — руки, в іншого порушена рухливість плечових суглобів. Тому для кожного потрібно адаптувати техніки так, щоб він міг ними користуватися, незважаючи на травми, отримані під час бойових дій», — пояснює тренер.
Окрему радість Сергієві приносять заняття з дітьми.
«Не вистачало саме от спілкування з дітьми, з малюками особливо. То взагалі, як маленькі акумулятори, які заряджають тебе весь час, навіть коли тобі здається, що ти ненавидиш все людство».
За словами ветерана, спілкування з малечею допомагає відновлювати сили й додає позитивних емоцій.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
