У Південноукраїнську 16 квітня попрощалися з командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів Максимом Андронатієм. Військовий загинув на Донеччині.
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з рідними та односельцями загиблого захисника.
Максим народився у Південноукраїнську 7 вересня 1996 року. Відвідував садочок №8, потім школу №1. Ведуча церемонії Анна Волошина розповіла, що хлопець мав хист до англійської мови, захоплювався плаванням, тайським боксом.
Сусідка Надія згадує, що часто бачила Максима з братом, коли вони каталися на велосипедах. За словами жінки, їй не віриться, що більше ніколи його не побачить.
"Я бачила, як вони з мамою та меншим братом на велосипедах їздили. Позитивна людина, привітається. Не вірю, що я зараз біля під'їзду, його не побачу. Не хочу вірити. Я кажу, Господи, спаси, та ніякі мільярди, не треба тій матері, лиш би син був поруч. Максимка — то золота людина була".
Після школи вступив до Уманського педагогічного університету на факультет англійської мови та літератури. Після отримання вищої освіти він працював супервайзером на круїзному лайнері.
З жовтня 2020 року по серпень 2021 року Максим Андронатій працював вчителем англійської у ліцеї №5. За словами директорки ліцею Тетяни Коломійчук, він чудово володів англійською, а за порадами з педагогіки звертався до старших колег.
"Це людина, яка до нас прийшла усміхнена, щаслива. Людина, яка за покликанням є педагогом. Царство небесне, рай присвітить тобі, наш рідний хлопчику".
З теплом згадує героя і його колега, вчителька англійської ліцею №5 Людмила Сивак. За її словами вона знала його не лише як колегу, адже раніше навчала його в іншому навчальному закладі, коли він був у старших класах.
"Ми запам’ятаємо його як добру людину з великим серцем, яка завжди була надійною, підтримувала. Людина, яка завжди з’являлася на порозі кабінету, класу з посмішкою на обличчі і дарувала позитив, запалювала серця кожного з нас", — поділилася спогадами Людмила
Командир роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем "Спалах" 28 ОСБР капітан Бежевець розповів, що Андронатій опікувався молодими бійцями і допомагав їм адаптуватися.
"В нього була прекрасна англійська мова і прекрасні педагогічні здібності. Відповідно, він у них був старший. Він їм допомагав, ними опікувався, вчив їх. Фактично вводив в армійське середовище, для того щоб вони швидше адаптувалися, вчилися і ставали справжніми бійцями".
Також за словами командира, у чоловіка добре виходило організовувати різні процеси.
"Я знав, що Джуну можу поставити задачу — він сам з усіма зв’яжеться, скомунікує, завезе, отримає, привезе та налагодить".
Загинув військовий 2 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
