Сьогодні, 11 липня, в Польщі — День пам’яті "жертв геноциду вчиненого ОУН та УПА" в роки Другої світової війни. Указ про встановлення цього дня підписав президент Польщі Анджей Дуда 2 липня цього року. Йдеться про Волинську трагедію — події 1943 року.
Більше про це питання в контексті українсько-польських відносин Суспільному розповів історик та професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.
"Волинь є одним з епізодів, на жаль, одним з багатьох епізодів, який можна почати ще з Голодомору. Голодомор 1932-1933 років, репресії 1937 року — до речі, одними з жертв репресій в Україні були саме поляки, були польські питання, крім розстріляного відродження українського — потім маємо початок війни 1939-1941 року, масові депортації українців, поляків Західної України, вбивство в'язнів. Потім, що дуже важливо, в 1941 році Гітлер наступає на Радянський Союз і захоплює понад 4 мільйони радянських в'язнів. І вони всі опиняються в таборах і більшість з них — гине. Це ж величезна хвиля насильства, про яку ми не говоримо", — каже Ярослав Грицак.
За його словами, головним фактором у питанні Волинської трагедії є не відносини між Польщею та Україною, а конфлікт всередині самої Польщі. Ярослав Грицак розповідає, що з історичного погляду події на Волині були не геноцидом, а етнічною чисткою.
Історик вважає, що відповідальність за події на Волині несуть обидві сторони: українці відповідають за акції, які організували, а поляки — за те, що призвели до таких дій.
"Українці декілька разів вибачалися, декілька разів цю формулу вже висловлювали. Найбільш виразно це було у 2013 році. Було організовано зустріч у церкві Українській греко-католицькій у Варшаві на Медовій. На цю службу прийшов президент Польщі Комаровський, який відносився до табору лібералів, і голова Греко-Католицької Церкви, блаженніший Святослав. Комаровський потиснув руку і сказав цю формулу, що ми вибачаємо та просимо вибачення", – розповідає Ярослав Грицак.
Українсько-польська дискусія відбувалася у 2003 році, розказує історик. Після Помаранчевої революції політика Польщі була проукраїнською — зокрема, тодішній президент Польщі Лех Качинський мав дружні відносини із Віктором Ющенком.
"Я вважаю, дві тези, які ми маємо прийняти. Перш за все, українці повинні визнати свою причетність до цього, але це має бути не ознакою приниження, а ознакою нашої мужності, чесності та моральності. Це нас має не понижувати, а піднести, й поляки так це мають зрозуміти. Й має бути зворотний шлях, поляки мають зробити те саме. Це має бути формула — ми просимо вибачення і вибачаємо", — каже Ярослав Грицак.
Що відомо про Волинську трагедію
Як пише Український інститут національної пам'яті (УІНП), соціально-етнічне протистояння між українцями й поляками в роки Другої світової війни та перші повоєнні роки було підігріте нацистським та комуністичним тоталітарними режимами, щоб послабити польське й українське підпілля. Водночас сприяла зростанню міжнаціональної ворожнечі й тривала дискримінаційна політика у міжвоєнній Польській Республіці, до якої належали західноукраїнські землі. У 1930 році за наказом Пілсудського почалася пацифікація, яка супроводжувалася арештами, побиттями, вбивствами українців за етнічною ознакою.
Волинська трагедія — етнічні чистки українців і поляків, які відбулися під час нацистської окупації в 1943–1944 роках. Українська повстанська армія протидіяла Армії Крайовій в умовах партизанської боротьби, що спричиняла жертви серед цивільного населення як поляків, так і українців. Встановлені імена близько 30 тисяч польських та близько 10 тисяч українських жертв.
Що стало причиною заборони на ексгумацію для Польщі
Як пише Lb.ua, 26 квітня 2017 року польські націоналісти з погодженням місцевої влади та присутністю старости села Грушовичі в Підкарпатському воєводстві Польщі осквернили монумент повстанцям УПА. Вони нанесли символіку нацистських "СС" (дві блискавки) і поставили знак дорівнює слову УПА. Пізніше монумент знесли польські націоналісти. Пам'ятник спорудила в 1994 році українська меншина Польщі. Ці дії санкціонувала місцева влада, назвавши монумент "незаконно встановленим".
Після цього українська влада заборонила полякам проводити ексгумацію, однак у 2019 році дозволила її за умови, що ексгумацію проводитимуть українські фахівці з польськими колегами, після "виконання необхідних формальностей".
У квітні 2025 року розпочалась ексгумація останків польських жертв Волинської трагедії, які поховані у колишньому селі Пужники на Тернопільщині.
