З хвилиною мовчання, але без прощання в центрі Кропивницького і з Алеєю почесних поховань у процесі реконструкції. Так у Кропивницькому нині вшановують загиблих військових. Попри свою чутливість, ця тема не має одностайності серед кропивничан. Це проявляється в обговореннях, суперечках і запитах до влади. Суспільне пригадало основні віхи й на чому все зупинилося зараз.
Хвилина мовчання
Під час хвилини мовчання о 9:00 у місті зупиняють рух машин і пішоходів. Уперше це зробили 8 серпня 2024 року в межах акції "Вони віддали за тебе життя. Віддай в памʼять про них хвилину свого часу". Її співініціаторка, керівниця благодійного фонду "Полк Святослава Хороброго" Яна Пшеніцина розповіла Суспільному, що це побажання дружин загиблих, щоб люди не забували й вшановували захисників.
Також з серпня 2023 року на площу Героїв Майдану о 9:00 ранку виходять працівники обласної військової адміністрації й міськради. За словами заступниці начальника адміністрації Катерини Колтунової, зупиняти транспорт під час хвилини мовчання пропонували ще тоді, але містяни не відреагували.
13 серпня 2024 року рішення про хвилину мовчання ухвалив виконавчий комітет міськради. Закликали людей у цей час зупиняти машини й зупинятись самим в усіх мікрорайонах.
І вперше офіційно це зробили 17 серпня 2024 року на вулиці Велика Перспективна. Начальник міського управління розвитку транспорту Віктор Житник тоді сказав, що про зупинку транспорту домовились з усіма перевізниками. У комунальних автобусах і тролейбусах передбачили аудіозапис хвилини мовчання й наклеїли постери на задньому склі, запрошуючи й інших водіїв.
Нині, за спостереженнями Суспільного, о 9:00 пішоходи переважно зупиняються, коли йдуть площею Героїв Майдану і на вулицях на підході до неї. На інших вулицях такого не бачили.
Щодо транспорту, то, як помітили журналісти Суспільного, комунальні автобуси й тролейбуси зупиняються. Більшість маршруток — ні. Начальник управління транспорту Віктор Житник на це сказав Суспільному, що рішення виконкому ніхто не скасовував, і воно чинне. Також порадив людям, які обурюються тим, що транспорт не стає, повідомляти про це міській владі.
"На мою думку, ми й після війни повинні вшановувати наших героїв. І я так думаю, що ні в кого — ні в керівництва міської ради, ні в мене, ні в директора комунального підприємства, ні в керівників приватних підприємств — і думки не народжувалося, щоб давати команду відбою на це. Тому, якщо хтось десь не став, то це людський фактор. Якщо люди мають приклади, то, будь ласка, хай повідомляють відразу. Є номер на наших комунальних транспортних засобах. Є інвентарні номери — їх простіше запам'ятати. Щодо приватних перевізників, то періодично ми це відстежуємо. Але так щоб щодня і по всіх маршрутах, ви ж розумієте, що це досить складна задача".
Віктор Житник сказав, що в січні проведуть додатковий моніторинг. Керівниця благодійного фонду "Полк Святослава Хороброго"Яна Пшеніцина вважає, що варто було хвилину мовчання в місті голосно озвучували — як, наприклад, у Львові.
"І люди розуміють, чому потрібно зупинитися на хвилину. Ми в Кропивницькому з міською радою опрацьовували це питання. І нам обіцяли, що в листопаді 2024 року замінять гучномовці, і тоді буде змога робити це озвучування. Зараз вони планують їх на трьох локаціях. Але це державна програма, і вони не знають, наскільки швидко й якісно вона буде реалізована. Але ми і в 2025 році не зупиняємо цю тему, тому що те, що ми провели, нас не влаштовує до кінця".
Також Яна Пшеніцина відзначила, що деякі бізнеси в центрі міста підтримали цю ініціативу.
"Наприклад, аптека на площі. Вони щодня о 9:00 виходять на вулицю, своїм прикладом показуючи, як це має бути. І це була виключно їхня ініціатива. Ми до них не підходили. Так само виходили дівчата з магазину. Один з кропивницьких супермаркетів по своїй мережі запустив озвучку. У них о 9:00 годині проговорюється те, що зараз хвилина мовчання. Ще один магазин написав таке оголошення на своїх дверях. Тобто це теж ініціатива приватних осіб".
Прощання з захисниками
Також у Кропивницькому немає одностайності щодо питання про те, де прощатися з загиблими захисниками. Нині церемонія відбувається на Далекосхідному кладовищі. Алею почесних воїнських поховань там створили влітку 2022 року, коли на Рівнянському цвинтарі не залишилось вільних місць. Відтоді триває обговорення, як облаштувати Алею.
Далекосхідне кладовище — це околиця обласного центру, і через це складається враження, що військових ховають потайки. Так вважає захисник з Кропивницького Олександр Козловський. На його думку, церемонію прощання потрібно перенести у центр міста.
"У маленьких селах та містах Кіровоградщини траурна процесія проходить центральними вулицями. І навіть у Києві. Я не розумію, чому Кропивницький особливий? Чому у нас героїв, які віддали своє життя за нас, ховають тишком-нишком".
У травні 2023 році кропивничанка Зоя Лебідь зареєструвала петицію про зміну процедури прощання з загиблими військовослужбовцями. За її словами, зробити це вирішила після слів військового, які почула під час похорону. У її петиції йшлося не тільки про місце прощання.
"Боєць, який стояв на прощанні біля мене, сказав: "Якщо щось трапиться, то нехай мене краще поховають у селі, там більше уваги". Ці слова мене дуже вразили. Дійсно, у селах загиблого воїна зустрічають на колінах і на прощання приходять багато жителів. Не знаю, чи змінить щось прощання в центрі міста, перекритий рух, зустріч на колінах, мікрофон для тих, хто виступає, чіткий сценарій, відкритий намет від сонця і дощу, виступи побратимів, душевні слова, співучасть представників влади. Не впевнена, що це має значення для загиблих, але точно має значення для рідних, для кожного", — розповіла Зоя Лебідь.
У липні 2023 року ініціативна група зустрічалася з посадовцями Кропивницької міської ради. Виникла дискусія з приводу визначення місця для прощання, пропозиції відправили на доопрацювання. Зі слів Зої Лебідь, далі представники влади зустріч з нею не ініціювали.
Після цього міська рада виконала частину пунктів, викладених у петиції. Однак переносити церемонію прощання з бійцями у центральну частину Кропивницького відмовилася.
У листопаді 2023 року про це сказав заступник міського голови Олександр Мосін. Він тоді пояснив це насамперед міркуваннями безпеки.
"Думки щодо організації церемонії прощання у центральній частині міста не однозначні. Не підтримали цю пропозицію представники військкомату, правоохоронні органи. Пов’язано це із забезпеченням, в першу чергу, безпеки громадян", — сказав заступник міського голови.
На такій самій позиції влада міськрада залишилася й у квітні 2024 року. Про це Суспільному розповів нардеп Олександр Дануца. На прохання родин загиблих він двічі писав запити у міську раду. У відповіді, яку отримав, теж було про "безпекове питання". Нардеп назвав це "дуже слабкою відмовкою влади".
"Про яке безпекове питання може йти мова, якщо на Далекосхідному кладовищі немає жодного бомбосховища. У випадку ракетної чи дронової атаки там ніде людям сховатися. Щодо центральної частини міста, то навкруги є достатня кількість укриттів, куди містяни можуть пройти", — вважає Олександр Дануца.
15 жовтня 2024 року вперше з початку війни в Кропивницькому траурна колона, проїжджаючи містом, зупинилася на центральній площі під час хвилини мовчання, о 9:00. Так прощалися з загиблим на Донеччині військовим Олексієм Назарчуком — "Фріцем", очільником кропивницького осередку Всеукраїнської громадської організації "Сокіл". Це було виключно ініціативою друзів Олексія, розповіла керівниця благодійного фонду "Полк Святослава Хороброго" Яна Пшеніцина.
"Вони поставили перед фактом міську раду. Ми закинули інформацію в соцмережі, і її підтримали люди. Тобто прощання з "Фріцем" — це був сумний, але приклад того, як це потрібно робити. Люди бачили б, що в нас відбуваються поховання, що хлопців не везуть околицями міста і що війна триває".
Після цього такий формат не повторювали. Яна Пшеніцина вважає, що така традиція має бути постійною.
"Ми ще влітку з громадськими організаціями й активістами прийшли до формату, який, на нашу думку, був би оптимальний, і його використовують у багатьох містах України. Це коли траурний кортеж проїжджає через центральну площу міста, зупиняється на хвилину мовчання або пізніше. Краще, звичайно, під час хвилини мовчання, щоб люди могли постояти й вшанувати військового. І ми плануємо в 2025 році адвокатувати саме цей формат. Тобто це точно буде звернення до міської ради".
Керівник пресслужби Сергій Якунін сказав Суспільному, що позиція міської ради з цього питання не змінилася. Прощання проводять відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України щодо військового поховального ритуалу й не планують переносити з Далекосхідного кладовища в центр міста.
Реконструкція алеї на Далекосхідному кладовищі
Місце, де ховають військових на цвинтарі, має назву Алея почесних воїнських поховань. 2023 році міська влада озвучила такі плани — будівництво паркану, встановлення воріт і стели на вході, облаштування доріжки та шлях від зупинки транспорту до меморіального комплексу. Запланували витратити 28 мільйонів гривень з міського бюджету.
Водночас зібралися встановити пам’ятники на кожній з могил за обраним зразком — так, як це роблять на військових кладовищах у всьому світі і як зробили в Кропивницькому на Рівнянському кладовищі. За надгробки мали платити рідні загиблих, міська рада частково компенсувала вартість.
У лютому 2024 року рідні загиблих обрали макет надгробка з-поміж чотирьох варіантів. Міська рада не дотрималася затвердженого проєкту, зменшивши розмір пам’ятника, змінивши висоту і колір плити, розповідала Суспільному мама загиблого військового Людмила Нароженко.
"Ми скільки ходили — сказали, що, у разі якихось змін у проєкті, будуть телефонувати усім, але не телефонували. Сказали, що не буде тумби, що буде просто рівно. А як без тумби — там і квіти, і покласти щось. Потім сказали, що виграли тендер на червону плитку, що не можуть сірою (як мали за проєктом – ред.). Але як так можна? Це ж наші сини".
Працівник підприємства "Єлизавета", яке виконує реконструкцію Алеї Михайло Борщ, пояснив, що розмір плити змінили, щоб вирівняти нерівні ряди могил. Заступник міського голови Олександр Вергун сказав, що встановлюватимуть ті пам’ятники, за які голосували родини, у тих самих розмірах. Для цього консультувалися з проєктантами й будівельниками. Щодо кольору, то рідні можуть обрати для пам’ятників один з трьох варіантів плити — з капустянського, крупського чи покостівського граніту. Але, за словами Олександра Вергуна, у різних виробників різна вартість.
"Червоний граніт, як його називають,— це наш місцевий граніт, з капустянського кар’єру, він дешевший. Сірий граніт, який добувають у Житомирській області, — дорожчий".
Нині на цвинтарі тривають роботи з реконструкції. Дружина військового, який загинув у 2022 році, Ірина Нестеренко розповіла, що приїжджає на могилу до чоловіка щотижня. За її даними, більшість родичів ставитимуть той варіант пам’ятника, який обрали в лютому 2024 року.
"І я, і ще, мабуть, 80 відсотків сімей ставлять те, за що ми голосували. Це було офіційне голосування, і ми ухвалили всі ці розміри. Пам'ятники вже замовили. Частина готові. Просто їх поставлять навесні, щоб уже погода дозволила. Роботи на алеї ідуть. Майже два місяці вони стояли. А зараз там працюють, навіть плитку кладуть".
Зі слів Ірини Нестеренко, якщо вигляд пам’ятників відносно узгодили, то вартість є гострішим питанням. Пам'ятник коштує 112 тисяч гривень. Влада виділяє 50 тисяч гривень. У червні 2024 року заступник міського голови Олександр Вергун говорив, що місто не має змоги повністю компенсувати вартість. Рідні загиблих ставили в приклад Черкаси, Дніпро, Запоріжжя, Олександрію, Львів, Харків та Житомир, де влада повістю оплачує виготовлення пам’ятників загиблим військовим.
"Ця сума 110 тисяч гривень для деяких стала проблемою, — розповіла Ірина. — Я написала звернення, щоб для нас ухвалили гроші в бюджеті. Але мені відмовили, прикрившись якимись статтями й пунктами, мовляв, ми частину виплатили. Це, звичайно, образливо, тому що гроші йдуть і на асфальти, і на стадіони, а сім'ям компенсувати вони не знайшли. І пам'ятники, звичайно ж, будуть різнитися. Тому що, наприклад, ми ставимо з плитою, з постаментом, і він виходить 110 тисяч. А є сім'ї, які ставлять за 55 тисяч, бо немає грошей".
Керівниця благодійного фонду "Полк Святослава Хороброго"Яна Пшеніцина розповіла, що мала не одну розмову з мамами й дружинами з приводу вартості пам’ятника.
"Наприклад, до нас приходила одна жінка. У неї чоловік похований на Алеї пам'яті, але він не в бою загинув, а мав інсульт чи інфаркт. І вона не отримала допомогу, яку виплачують іншим. Звичайно, вона сказала: "У мене мінімальна зарплата. З чого я маю заплатити за встановлення цих пам'ятників?". І є ще одне питання — що воно робиться дуже довго, розтягується в часі".
Суспільне з цього питання також звернулося до міської ради. Сергій Якунін сказав, що про реконструкцію алеї йтиметься на брифінгу Олександра Вергуна у вівторок, 14 січня.
