Лікарка-психіатр, психотерапевт Кіровоградської обласної психіатричної лікарні Ганна Ліходєєва розповіла Суспільному як війна впливає на психологічний стан військових, цивільних й дітей, коли треба звертатись до фахівця та як самостійно підтримувати своє ментальне здоров’я.
Чим відрізняється ментальне й психічне здоров’я (тут і далі – пряма мова)
Ці терміни об'єднані спільним поняттям й доповнюють одне одного. Ментальне здоров'я – воно більш всеосяжне й включає психологічний комфорт і стан психічного здоров'я. Якщо ми кажемо виключно про психічне здоров'я – це більше про відсутність психічних розладів.
Частіше пацієнти звертаються за амбулаторним лікуванням чи в стаціонар
За період війни, виросла кількість звернень за допомогою. Треба розрізняти такі поняття, як важкість захворювання. Якщо важкість захворювання знаходиться на рівні легкого або середнього ступеня, то тут може впоратись амбулаторна служба й періодичні прийоми.
Про посттравматичний стресовий розлад та допомогу
Це розлад, який притаманний усім людям, які стали учасниками або були свідками важкої травматичної події, що вплинуло на психіку.
Військові частіше сумніваються в тому, що їм потрібна допомога. Один із симптомів посттравматичного стресового розладу – це мимовільні згадування травматичних подій. Вони можуть тривати від декількох секунд до кількох хвилин, при цьому людина не завжди відрізняє, де реальність, а де травматичні події, які вона проживала, бувши їх свідком або учасником. Їм важко про це говорити, тому не завжди вони самостійно звертаються за допомогою. Періодично треба подолати довгий шлях, аби військові дійшли до спеціаліста.
Досить часто ініціаторами звернень на реабілітацію саме до психіатричних стаціонарів є госпіталі, де військові проходять реабілітацію. Там помічають певні порушення у їхньому психологічному стані: людина замкнена, не хоче ні з ким спілкуватись, не йде на контакт, погано спить, реагує на гучні звуки, повітряна тривога викликає у людини напад страху, агресивності.
Якщо звертаються родичі, їх турбує замкненість, уникання відвертих розмов, періодична агресивність та зловживання алкогольними напоями. Родини військовослужбовців частіше звертаються за психологічною допомогою й супроводом, щоб допомогти їм прийняти члена родини в новому вигляді, до якого вони не звикли. Частіше це емоційні порушення – тривожні, депресивні розлади, під дією яких родина спостерігає за змінами в поведінці військового.
Про лікування посттравматичного стресового розладу
Він піддається лікуванню, хоча сам процес довгий та достатньо важкий. Лікування обов'язково має включати два складники: лікування медикаментами та словом, тобто психотерапією.
Пігулка чи антидепресант – допоможуть подолати тривожні, депресивні симптоми впоратись із порушеннями сну, а емоційний стан і згадування про травматичні події війни треба проробляти із психотерапевтами для того, щоб вони стали менш вагомими для пацієнта. Це процес довготривалий. Якщо є зацікавленість, десь три місяці на це має піти.
Має бути й комплексна підтримка: терапія, підтримка родини, соціальна підтримка держави й пацієнт має намагатися допомогти самому собі.
"Часто військові звертаються із гострими реакціями на стрес"
Це такий стан, коли вони стали учасниками або свідками достатньо травматичних подій, але період реакції на них складає десь два дні. В цей час психіка вирішує, як їй на це реагувати, тобто вона звикає до них.
З цим може звернутись будь-який військовий, навіть після навчального полігону, адже це також може бути стресом для людини. Те, що він там бачить, й те, з чим він там стикається під час навчань – може бути для нього досвідом, який викликає стрес.
Звертаються також з розладами адаптації, коли події, з якими стикнулися військові, переходять з тих двох-трьох днів до місяця. Психіка видає реакцію у вигляді депресії, тривоги, поведінкових порушень та може переходити в психічні порушення, тобто окремо тривожні розлади й окремо депресивні розлади.
Як допомогти військовослужбовцям з адаптацією до мирного життя
Нам треба переробити себе. Ми маємо підлаштовуватись під них, а не навпаки. Потрібно створити військових умови, де вони б відчували себе комфортно. Наприклад, якщо людина уникає спілкування, ми не можемо на цьому наполягати, навіть якщо це рідні, уникає тілесного контакту – теж маємо поважати його бажання й особистий простір, можна шукати цього контакту опосередковано через дітей, тварин або через те, що бійцю близько. Якщо бійцю важко відкриватись цивільній людині, якщо йому здається, що його досвід не розуміє ніхто, ми маємо знайти людину, яка пережила цей досвід. Тобто іншого ветерана чи військового.
З якими проблемами звертаються цивільні
Почастішали випадки звернень саме із тривожними, депресивними, панічними, фобічними розладами та порушеннями сну. Це загострення вже чинних станів, які раніше ми контролювали прийманням медикаментів. Нині цього недостатньо, бо хвороба стає дещо неконтрольованою на фоні стресових подій. Наприклад, якщо розглядати окремо діагноз шизофренії Це ендогенне психічне захворювання, невиліковне. – він вимагає підтримувальної терапії, але зараз почастішали випадки, коли навіть сумлінні пацієнти, які постійно приймають ліки, все одно мають більш часті загострення. Це все через те, що вони живуть в умовах війни та постійного стресу.
Як допомогти й підтримати тих, хто вперше звертається
Ми маємо провести підготовчу роботу щодо того з чим вони стикаються та зі сприйняттям їхніх симптомів. Коли людина зрозуміє, що з нею відбувається, тоді їй буде легше із цим допомогти. До прикладу, тривожний розлад – це про постійне відчуття напруженості й очікування чогось поганого чого об'єктивно наразі не існує. Тобто людина не завжди усвідомлює це. Їй здається, що це не страшно. Однак коли це здається їй постійно, це порушує всі сфери її життя.
Тривожні розлади, нині дуже розповсюджена тема. Вони досить часто поєднуються із тілесними симптомами й дуже багато людей не готові усвідомити, що їхній тривожний розлад, може, наприклад йти у поєднанні із синдромом роздратованого кишківникаЦе здуття, діарея й закрепи.. Однак ви проходите певні обстеження, йдете до сімейного лікаря, до гастроентеролога. Вам роблять всі аналізи, колоноскопію. І кажуть, що нічого немає й ви абсолютно здорові. Тоді ми говоримо про те, що це психосоматичний симптом, який супроводжує тривогу.
Як війна впливає на стан психічного здоров'я дітей
Діти – найбільш вразлива верства населення, тому що вони все сприймають достатньо емоційно, тому емоційний фон самої родини завжди відображається на них. Війна дійсно згубно вплинула на здоров'я дітей. Звернення за допомогою теж збільшились в рази.
Про самодопомогу
Треба прислухатися до себе. Коли в нас відбуваються зміни, це стає помітним. Ми починаємо погано спати, стаємо більш роздратованими, запальними, полохливими. Важче контролювати вольові потяги, тобто більше палимо цигарок чи вживаємо алкоголю аби позбутися напруженості, тривожності, тобто це ніби така згубна терапія. Це також й когнітивні порушення: забудькуватість й розсіяність, знижується багатозадачність. Спочатку ми маємо самі в собі помітити ці загальні порушення психологічної сфери.
Треба берегти свій інформаційний простір. Новини й обізнаність - це дуже важливо, але, наприклад, за дві-три години до сну бажано власний інформаційний простір фільтрувати тільки позитивною інформацією, щоб організм був розслабленим.
Фізична активність завжди корисна, тому що вона знижує рівень кортизолу й збільшує рівень ендорфінів. Спортзали вам будуть рекомендувати всі лікарі.
Творчість, духовність, саморозвиток. Робіть те, що дозволяє вам відчувати себе краще. Також треба давати вихід власним емоціям, навіть негативним. Якщо в моменті ви переживаєте агресію, треба знайти якийсь екологічний вихід. Наприклад: побігати, побити подушку чи покричати в лісі.
