У школі селища Капітанівка Кіровоградської області, де вчилась співачка alyona alyona, готуються вболівати за український дует alyona alyona & Jerry Heil на пісенному конкурсі "Євробачення-2024". 11 травня вони виступлять у фіналі конкурсу. Пісню українок наспівують і учні, і вчителі.
Вивчили пісню, підготували плакат, надрукували світлини співачки alyona alyona. Альона Савраненко (справжнє ім’я артистки) навчалася у капітанівській школі до шостого класу, розповіла Суспільному директорка Юлія Цибуля.
"Ми проживали на сусідніх вулицях, різниця у віці у нас з нею – три роки. Вона старша за мене. Часто ходили до школи разом, повертались. Запам’яталась тим, що вона завжди була дуже бойова".
Після того, як Альона поїхала з села, не бачились. Її творчістю, сказала, захоплюється.
"Спостерігала ще, як все починалось з її пісні "Рибки". Постійно наспівуємо її пісні, діти коридорами постійно бігають співають".
Фотографії реперки висять у класах та вчительській. Школярка Софія Руденко розповіла, що слухає її пісні з однокласниками.
"У мене дві найулюбленіші пісні – "Пишка-пушка" й "Teresa & Maria".
Перша вчителька Альони Ольга Павлик розповіла, що слідкує за її творчістю та вболіває за свою колишню ученицю.
"З усіх предметів у неї були п’ятірки. Дівчинка енергійна, ображати себе не давала. З усіма дружила в класі. Організаторкою була, допомагала мені. Наприклад, як треба когось привітати – вона одразу: листок з альбому вирвала й написала від себе привітання".
Людмила Борисенко навчала Альону в п’ятому класі.
"Водила її в дитячій садочок. Батьки йшли на роботу повз мій будинок і я часто йшла у школу з нею. Вона всю дорогу говорила".
Зі слів вчительки, за Альону вболіває вся школа. Чекають на виступ українського дуету у фіналі 11 травня і бажають їм перемоги.
Переглянувши відео зі школи, яке надіслало Суспільне, реперка відповіла своїм вболівальникам.
"Повернули мене на майже 30 років назад, у стіни тієї школи, куди я ходила. Там я росла, там почала співати вперше. Там на задньому подвір’ї на турніках ми тусили. Найтепліший мій спогад – це, напевно, що не було шкільних автобусів і ти йдеш пішки по своєму селу – повз ставки, по дорогах. Бажаю всім вам вірити у себе й знати, що неважливо – в селі ви живете чи в місті, де б ви не були – якщо у вас є велике бажання змінювати цю країну, нести якесь добро, щось сказати добре людям, допомагати, то все реальне. Ви є такі, які ви є, ви є дітьми цієї країни й саме з вас починається найпрекрасніше. Дякую всім вам".
