Військовослужбовець з Кропивницького Денис Скотніков 22 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в Рубіжному на Луганщині втратив праву ногу. Після протезування, рік тому, повернувся на службу. Нині проходить військово-лікарську комісію й вирішує, чим буде займатись у цивільному житті.
Боєць розповів Суспільному, що воює з 2018 року, брав участь в боях у найгарячіших точках на Сході України. За участь у бою в селі Трьохізбенка на Луганщині, у другий день повномасштабної війни, нагороджений орденом "За мужність".
"Ми там потрапили в оточення. Я зустрічав колону танків одним NLAWШведсько-британський протитанковий комплекс малої дальності.. На щастя, мені вдалося вижити. Вів бій тоді з начальником штаба – він ходив з нами в бій, і він же подав мене на орден. На жаль, цей орден солдати частіше отримують посмертно".
Коли втратив ногу, служив оператором протитанкового ракетного комплексу в 57-ій механізованій бригаді. Крім втрати ноги, отримав поранення у спину.
"Танковий снаряд відірвав ногу, потім ще міна пробила спину. Я розумів, що треба накласти турнікет, але я його носив у боковій кишені на правій нозі. Дивлюся, а в мене нога лежить біля голови".
З лінії вогню 26-річного Дениса евакуювали та відвезли у госпіталь в Дніпро.
"Я не розумів, як можна далі з цим жити. Але коли вже прокинувся у Дніпрі, зрозумів, що в мене стріляв танк, а я залишився живий. Це все (втрата ноги – ред.) – дрібниці".
Через чотири місяці Денис полетів до Сполучених Штатів Америки на протезування.
Після поранення військовий зробив татуювання з написом "Не забудемо і не пробачимо", яке присвятив загиблому другу.
Нині Денис проходить військово-лікарську комісію та планує життя зі своєю нареченою Кариною.
Боєць майже адаптувався до цивільного життя, але до протеза, з його слів, звикнути не може. Та поранення й протез не заважають йому займатись спортом. У цьому його підтримує наречена.
"Взагалі я займався боксом, а після поранення ходив у зал – залізо тягав, качався, щоб зміцнити спину, здорову ногу й руки".
А ще, сказав, його підтримка – це шпіц Нола, яку йому після поранення подарувала мама.
"Вона допомогла мені відновитися морально. Особливо після втрати свого цуценяти, якого я в зоні ООС знайшов, ростив, а потім його вбили".
Чим буде займатися в цивільному житті, вирішує. Хоче бути корисним.
"Для держави, для побратимів, підтримувати Збройні сили чим зможу".
