Тетяна Черепова з села Родниківка на Кіровоградщині користується у побуті та в господарстві старожитностями своїх предків — хліб готує в печі, траву жне серпом, для прання використовує праник, а воду носить у відрах на коромислі. Зі слів жінки, для неї це не складно, так вона хоче зберегти традиції та історію своєї родини.
У побуті та господарстві поряд із сучасними речами жителька села Родниківка Тетяна Черепова використовує предмети побуту, які їй дісталися у спадок. У печі жінка випікає хліб.
"Я топлю піч, потім розгортаю жар і ставитиму туди хліб у формі. А буває, що я беру дерев’яну лопату, кладу на неї капустяний листок, а зверху тісто. І отак на капустяному листку печу хліб. У нас в селі є люди, які повикидали печі, а я не буду цього робити, бо вона мені потрібна".
На полицях у Тетяни стоїть глиняний посуд, який вона використовує для приготування їжі: "У старовинному горщику готую борщ. Він задротований, тому що наші предки їх не викидали. Якщо горщик тріснув, то його дротували. Навіть була така спеціальна професія — дротар. У ще одному готую страви на Різдво, коли приїжджають гості".
У сусідній кімнаті на полиці глиняні глечики, в яких зберігає молоко, воду, узвар: "Глечики мені дісталися від людей в селі, які їх збиралися викидати. Також в мене є глиняна бодня, у якій зберігали ковбаси, залиті смальцем".
Траву Тетяна Черепова жне серпом, як це робили її предки. Щоб вимолотити зерно, використовує ціп. По воду для домашніх потреб ходить до ставка, який розташований в кінці городу. Тут також пере доріжки, як це робили її мама та баба. Для прання використовує праник. А воду носить у відрах на коромислі: "Оцьому коромислові майже 100 років, воно ще мені служить і не тріщить".
Тетяна Черепова говорить, що найцінніша річ для неї — дерев’яна діжка: "Вона мені дісталась від моєї бабусі — мами мого батька. Я зараз у ній хліб не мішу, бо боялася, що розсиплеться. Ця діжа вважалася годувальницею та душею дому, як і піч. Тому я не можу її прибрати з хати".
Нині хліб вимішує в глиняній діжі: "У хаті повинно бути тихо, щоб ніхто не лаявся, щоб не грюкали дверима, не робили протягів, щоб хліб не образити".
Зі слів Тетяни Черепової, користується речами своїх предків, щоб зберегти історію і традиції родини: "Більшу частину всього, що в мене є, я використовую в побуті і воно мені необхідне. Думаю, що зможу ним користуватися ще років 30".
