Били по голові, ламали пальці, стріляли – так про полон у "вагнерівців" розповів Суспільному 54-річний Юрій Рубан з міста Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. З його слів, спав на підлозі, підстеляючи папір, він був і замість ковдри. Додому чоловік повернувся пів року тому.
Зі слів чоловіка, пам’ятає все до дрібниць. Розповів, що до повномасштабного вторгнення РФ в Україну працював на залізниці. Пішов у терцентр на третій день вторгнення, та з першого разу його на фронт не взяли через стан здоров’я: "18 квітня 2022 року пройшов ще одну комісію. Мене там не сильно запам’ятали, тому я знав, де що казати про своє здоров’я, що не казати. Чекав ще три місці, телефонував до воєнкома, щоб не забули про мене. 18 липня я потрапив у частину".
Був на Херсонському напрямку, потому в Бахмуті, де і потрапив у полон до найманців приватної військової компанії "Вагнер". Це російське збройне формування. Тоді в окопі разом з ним було ще п’ятеро українських військових. Їх оточили російські найманці, сказав Юрій Рубан: "Ми зрозуміли, що далі цього окопу ми нікуди не підемо. На руці кістку перебило осколком. Вони (найманці – ред.) були на відстані тридцяти метрів від нас – встали в повний ріст і там шалений потік куль був. Коли я вийшов з окопу, сказали скласти руки за голову. Тільки вийшов – пролунав постріл, і я відчув, що запекло в лівому боці. Потім мене збили з ніг, почали бити. Вже потім я почув, що хтось ще живий".
За словами чоловіка, попри рани і біль, йшли самі, інакше б "вагнерівці" їх добили. Під час допитів, сказав, постійно погрожували розстрілом: "Затвор пересмикнули – в мене очі закриті – і над головою імітували розстріл. Так двічі стріляли в мене. Око майже видавили – не знаю чим, наче не ніж, але щось гостре. Били мене в основному по голові прикладами і ногами. Пальці ламали".
Розповів, що у полоні був в Первомайську Луганської області. Поранення лікував полонений український військовий. Мали йод, перекис водню та бинт. У кімнаті площею 30 квадратних метрів жили 30 людей. Зі стелі постійно капала вода: "Спати не було де, нар не вистачало. Дехто спав на землі, на бетоні. Підстелити видавали просто папір. Якщо було холодно, то вкриватись також папером. На повітря зовсім не виводили, туалету не було. Води давали нам півторалітрову пляшку або на двох, або кожному. Та її однаково не вистачало. У всіх після поранень температура була до 40 градусів. Їсти давали один "вагнерівський" пайок. Скажу вам – дуже поганий: три консерви по 90 грамів, печиво замість хлібу і чаю пакет чи два".
У полоні чоловік був два тижні. Звільнили Юрія Рубана 31 грудня 2022 року, тоді повернулись 140 полонених українців: "Дуже гарно нас зустріли після полону – гарним автобусом, на кожному сидінні були пакети з їжею. А ми ж всі голодні після тюрми були. В громаді теж гарно зустріли: і матеріально допомогли, і на роботі гарно зустріли".
За словами Юрія Рубана, вдома його чекали двоє синів. Нині його мрія – аби в них було щасливе життя.
