У 159-ій бригаді заперечують смерть бійця від голоду. Затримки з продовольством пояснюють тим, що вантажі, які передають українським військовим на позиції, обстрілює російська армія. Зокрема, саме з такої обстріляної посилки, яка лежала кілька днів незатребуваною, взявся зацвілий хліб, який показували на відео бійці. Ротацію проведуть, але згодом. Для цього потрібен час, щоб бійці не загинули під час виведення. Також це не можна анонсувати з міркувань безпеки.
Такий коментар надав Суспільному начальник відділення комунікацій 159-ї бригади Євгеній Адеркас.
«У крові в бліндажі, їсть кору дерева»
Про те, що в частини бійців 159-ї бригади на позиціях немає їжі, води та ліків, стало відомо з відеозвернення військових до командування. При цьому вони перебувають в оточенні. Один із тих, хто записав це відео, — Сергій Бородай родом із Кропивницького. Суспільному відео надала донька бійця Вікторія Штундер.
«Я, Бородай Сергій, отримав поранення 18 серпня цього року. Знаходжуся на позиції в лісі. Ми перебуваємо в оточенні з травня. Їжі — немає, підкріплення — немає. Нас періодично атакують дронами, нас штурмують. Ми зробити нічого не можемо, бо нас 3,5 особи, я з пораненою рукою небоєздатний. Я — Михальчук Володимир. Вже за пів року дійшли до такого, що неможливо», — йдеться у зверненні.
Зі слів Вікторії, відео батько надіслав їй 12 жовтня. До цього зв'язку з ним не було два місяці. На позиціях він перебуває 10 місяців.
«Батько отримав два поранення: одне кульове, одне — вирваний шмат м'яса. І коли він більше двох місяців не виходив на зв'язок, командир нічого не казав. Як він вийшов на зв'язок, я побачила, що він уже просто скелет. Я дізналася, що там чоловік загинув просто від голоду, від виснаження. Ну, сам батько вже просив допомоги, щоб хоч якось вплинути на цю всю ситуацію. Він увесь у крові в бліндажі. Розповідав про те, як вони голодують, про те, що допомоги ніякої немає, їдять кору з дерева — ну, тобто що зможуть знайти, те і їдять. Батько небоєздатний зараз, і ще один чоловік — він зараз також небоєздатний».
«Дивіться на мене: носив 52-й розмір форми, як потрапив до лісу, зараз на мені — 48-й. Один скрізний отвір, інший. Кістка роздроблена. Уламки я ножем витягував. Тут просто вирваний був шмат м'яса. Моє керівництво, командування каже, що мене вивести звідси немає можливості, немає ким замінити. У квітні місяці отримав декілька контузій, коли нам бліндаж розбирали — мене теж не вивели. Інколи паморочиться голова так, що не розумію, де схід, де північ. Теж — після контузії мене не вивели, сказали, це таке, несерйозне», — сказав у відео Сергій Бородай.
«Або помремо самі, або розстріляють»
Військовий на позивний «Красава» розповів у відеозверненні, що вони їдять раз на тиждень або й рідше. Його слова підтвердив боєць Олександр Мілошенко.
«Прилітає через п'ять, сім, дев'ять днів. Телефонуєш на командування, кажуть — а ми замовляли. 13-й місяць пішов, як я тут. Тут або помремо самі, або розстріляють», — сказав Олександр Мілошенко.
Вікторія показала відео, яке отримала від батька 24 жовтня. Там видно посилку, яку отримали військові, серед продуктів був цвілий хліб.
«Боєць дістає просто запліснявілий хліб, розсипані бублики — це їм посилка була начебто, я точно не пам'ятаю, 27 липня. Їм скидали цю посилку. Бійці одразу ж її забрали, тобто вони не ходили, не шукали. Воно... ну, фактично біля бліндажу її скинули. Вони вийшли, забрали і все. Вони почали відкривати».
Востаннє Вікторія листувалась з батьком у неділю 25 жовтня
«Батько сказав, що їм нарешті дали бензин зарядитися. У них є «старлінки», у них є генератор. Просто не завжди на цей генератор є бензин. Командування раз на місяць, раз на півтора може скинути бензин. Батько за загибель від голоду чоловіка багато не казав. Просто він підтверджує, що він загинув від голоду і від виснаження».
«Якщо батько просить про допомогу, то це остання крапля»
Зі слів Вікторії, її батькові 49 років, у 159-й бригаді служить із 2025 року.
«Ще 14-й, 15-й, 19-й рік. Був учасником антитерористичної операції. У нього є ж УБД Учасник бойових дій — це офіційне державне визнання внеску військовослужбовця у захист України, що надає право на пільги та соціальні гарантії.з цього всього, є в нього нагороди. Він ще тоді отримав поранення. У нього була роздроблена на нозі кістка. Йому зі стегна витягували кістку, вставляли в ногу, щоб можна було ходити. І в нього залишився один осколок у голові. На позиції їх вивели десь орієнтовно 20 грудня 2025 року. З того часу не було ніяких ротацій».
До того, я піти на службу, працював на Інгульській шахті й водоканалі.
«Характер у батька впертий, дуже впертий. Він завжди казав: якщо він знову піде, в полон він не здасться. Ну, в принципі, я його позицію розумію, він у 2014–15-му не здався, і зараз і тим паче. Якщо батько починає просити допомогу, то це вже все. Це вже остання крапля, яка в нього є. Він ніколи допомоги не просив. Просто: "Пап, повернись додому. Тебе дитина чекає, онук чекає". Онук уже навіть не пам'ятає, як дідусь виглядав. Більше в нього нікого нема, тільки я. Дуже хочеться його додому».
«Не було смерті бійця від голоду» — бригада
Смерть бійця на позиціях від голоду заперечують, сказав Суспільному начальник відділення комунікацій 159-ї бригади Євгеній Адеркас.
«Бригада заявляє про це офіційно. Військова частина це підтверджує: такої ситуації не було. Якщо це батько так стверджує цієї дівчини, хай він вкаже прізвище, ім'я, військове звання цієї людини, де і коли. Зараз уведена нова система. Кожна людина помічена — тобто двічі на день, мінімум двічі на день іде звірка по людях. Не могло такого бути. Цього не може бути, тому що тоді б програма не дала б закрити той день, тому що не було звітності».
«Керівництво робить спроби не виведення, а ротації» — бригада
Представник бригади ситуацію на позиціях назвав складною, але контрольованою. За його словами, там можливе не повне виведення бійців із позицій, а ротація. Вона, у свою чергу, у тих умовах небезпечна.
«Керівництво бригади про це все знає й робить спроби саме не вивести їх із позиції, а зробити ротацію, тому що ці позиції повинні утримуватися. Деінде в полях і в посадках дуже важко закріпитися, тому хлопці закріплюються, наприклад, у селах, які вже залишені цивільними. Противник не може зайти туди, він обходить, робить нібито напівоточення. Десь у нього вдається, десь не вдається, десь ми це присікаємо, десь купуємо. Так ось, вивести їх — це найбільша небезпека. Найскладніша операція — це виведення людей, тому що люди повертаються спиною до противника, і їм потрібно відходити. Це найскладніший (елемент — ред.), а враховуючи такі фактори, як наявність пораненого, людей, які там знаходяться, то це дуже-дуже небезпечно».
Тому треба обрати час, сказав Євгеній Адеркас.
«Враховуючи ті ресурси, які ми маємо, саме ресурс у безпілотних системах, системах НРКНаземний роботизований комплекс., системах усіх інших, ми їх використовуємо на максимум. Це не секрет, що на війні завжди не вистачає цих ресурсів. Розуміння для цивільних людей, що таке війна — це не як у кіно показують: вперед-назад і завжди там якийсь рух. Це вичікування, це підбір потрібного часу, потрібної ситуації, вміння скористатися цією ситуацією. На превеликий жаль для всіх українців, особисто для мене, ми платимо найбільшу ціну — це людське життя. Це головне, що є — людське життя. Для когось одна людина — це цілий світ. І тому краще ви почекаєте два місяці, і як би це було — це непопулярні рішення, вони даються командирам дуже нелегко. Проте людина залишається живою. Тому що ніхто нічого не забув».
«Коли з 10 бортів на забезпечення долітає два — це вважається ефективно» — бригада
Борти, які везуть забезпечення, також обстрілює російська армія, сказав представник бригади.
«Коли вилітає 10 бортів на забезпечення, наприклад, і долітає два, у кращому випадку — чотири, це вважається дуже класно, дуже-дуже ефективно, тому що ворог, на жаль, навчився і розуміє, що у військовослужбовців, які знаходяться на позиціях, є особисті потреби. Врахуйте, що для повного забезпечення ведення сучасної війни потрібні не лише боєкомплекти і продукти — потрібні медикаменти, потрібно паливо для генератора. Зараз завдяки нашій системі Delta можуть це відстежувати. Кожен командир бачить, який борт злетів, коли і як він прийшов, тому що без підтвердження зворотної сторони, тобто адресата, не вважається зарахованим — тобто буде йти далі перевірка по цьому ланцюгу, розумієте? Тобто кожен командир може перевірити кожен ланцюг».
Євгеній Адеркас сказав: те, що посилки бійцям відправляють раз на дев'ять днів, не відповідає дійсності.
«Просто, на жаль, на жаль, ще раз зазначу: злітає безліч бортів, але доставляє посилку лише частина. Я не буду говорити, бо деінде там 90%, а десь лише 10%. Тобто це війна, і ворог розуміє: залишаючи солдата голодними або холодними, він дає більше шансів, що цей солдат втратить цю позицію. Вони це розуміють».
«Військовий ніколи б не передав іншому військовому цвілий хліб» — бригада
На відео у посилці був цвілий хліб із такого обстріляного борта, сказав Євгеній Адеркас.
«Цей борт, який віз їм цю хлібину, яка саме фігурує на фото, він не долетів, і все. Цей пакунок був декілька днів незатребуваний ніким. І потім, коли вони мали змогу вийти з-під обстрілу і забрати, він уже пропав. Не командири пакують ці пакунки, найчастіше навіть не офіцери. Це такі ж самі солдати і сержанти, які сидять на позиції — лише вільна зміна. І або ті, хто там із обмеженою придатністю, або після поранень, на відновленні, вони допомагають. Уявіть собі просто, як людина людині: чи може людина, солдат і сержант, своєму побратиму, з яким проходив разом без ЗВП, спав в одному будинку, майже там їв з однієї тарілки, відправити таку хлібину? Що б він сказав командиру, коли командир би сказав: "Відправляй такий хліб пліснявий"? Ні. Це лише трагічний збіг обставин».
«Не евакуювали пораненого, щоб не ризикувати людиною» — бригада
За словами Євгенія Адеркаса, у бригаді ухвалили рішення не евакуювати пораненого через небезпеку обстрілу.
«Саме так, як і по пораненому. Коли зрозуміли, що це рука, ризикували б усією людиною, якби його виводили. А тому що він був не важкий і не потребував екстреного [втручання] — це рішення було ухвалене важке, але відкладене, відтерміноване. Проте воно не відкладене назавжди. Воно лише відтерміноване».
«На всі звернення ми відповідаємо, бригада йде на контакт» — бригада
За словами Євгенія Адеркаса, рідні військових можуть напряму комунікувати з бригадою.
«Хочу наголосити для всіх людей: будь ласка, наші номери телефонів цивільно-військового співробітництва є на сайтах бригади, є на сторінці в Facebook. Ви заходьте туди й телефонуйте, реєструйтеся. Якщо щось не працює, телефонуйте на гарячу лінію Міністерства оборони, командування Сухопутних військ і одразу ж просто реєструйте свою скаргу».
Євгеній Адеркас сказав, що на звернення відповідають.
«Є три літери ЦВС — це цивільно-військове співробітництво. Перебуває наразі воно під жорстким контролем саме в нашого керівництва бригади, у Міністерства оборони, у Головкома. Це все на величезному контролі, тому що кожна заява реєструється і проходить як документ, заходячи через засоби електронного документообігу. Не дати на неї відповідь не можна. Ще раз повторю для всіх цивільних родичів і близьких: виходьте на номери цивільної служби, цивільно-військового співробітництва і ставте питання всі, які у вас є. Реєструйте свої заяви, і я вам гарантую, що в найкоротші терміни ваші заяви будуть опрацьовані. Тим паче бригада йде на контакт».
«У керівництві бригади не забули нікого» — бригада
Коли зможуть вивести бійців із позиції, Євгеній Адеркас сказати не може.
«Я контролюю цю ситуацію, стежу за нею стосовно саме цієї роти. Проте з міркувань безпеки я не можу зараз сказати. Можу сказати лише одне — все планується відділом планування, це все заплановано. Ця операція запланована. Коли, в який час — я не казатиму подробиць із міркувань безпеки саме цих людей. Усі ротації тих військовослужбовців, які зараз знаходяться на позиціях, безпосередньо залежать від тієї мобілізації, яка проходить у країні. Тому що, на жаль, війна забирає людей, забирає життя, і потрібні нові люди. Навіть якщо, слава Богу, не буде якихось втрат, усе одно потрібні люди, щоб проводити ротації. Чим більше людей, тим частіше ротації».
За словами комунікаційника, у керівництві бригади не забули нікого.
«Управління саме нашої військової частини не забуває про кожного, тому що все йде й відстежується в режимі реального часу. Тобто на командному пункті про все це бачать, усіх бачать, тому що в нас завжди за можливості, майже завжди, скажімо так, 90% часу все вкрито нашими очима з повітря. Тому ніхто ні про кого не забув. Просто про те, що деякі речі не можна повідомляти навіть по рації, навіть туди закидати інформацію, тому що неможливо сказати бійцю: "Завтра ми виведемо тебе на ротацію", а її не буде, і небо буде закрите. Боєць буде налаштовувати себе на цей рух, а воно відкладатиметься. Тому кажуть уже за фактом: "За пів години зібралися, йде ротація ваша. Усе". Тобто все, що я можу сказати — це потрібно триматися. І хочу запевнити всіх родичів військовослужбовців: ніхто ні про кого в нашій бригаді не забуває».
Зараз найважчий час від початку війни, вважає Євгеній Адеркас.
«Просто такі, на жаль, складні реалії зараз війни. Тому що ми знаходимося, мабуть, у найважчому часі, який був від початку вторгнення. Тому що війна стала затяжною, вона змінилася. І сама кілзона, яка була раніше 3–5 кілометрів, зараз збільшується до декількох десятків кілометрів. І це не просто значно — це, мабуть, кратно збільшує всю небезпеку й ускладнює в логістиці та в інших таких напрямках».
У разі отримання повідомлень від військовослужбовців про загрозу їхньому життю чи здоров'ю, проблеми із забезпеченням або необхідність медичної допомоги родичі можуть звернутися на гарячу лінію секції цивільно-військового співробітництва військової частини за номером +380 67 666 5468.
