В Україні, зокрема й у Кіровоградській області, 16 липня набуде чинності новий закон "Про наставництво", який передбачає допомогу дітям та молоді, що зростають без підтримки батьків. У ньому йдеться про впровадження корпоративного наставництва та поширення послуги на молодь віком до 23 років.
Про це в етері Українського радіо Кропивницького розповів директор обласного центру соціальних служб Сергій Пастернак.
З його слів, до липня уряд має затвердити порядок здійснення наставництва, навчальні програми та внести зміни до профільних нормативних документів.
"Наставництво стосується не лише соціальної сфери – до його реалізації залучили органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров’я та установи, в яких перебувають діти".
Що таке наставництво та кого воно стосується
Згідно з новим законом, наставництво – це справа добровільна, регулярна та безоплатна, сказав Сергій Пастернак.
"Простими словами – це старший друг для дитини, який допомагає їй соціалізуватися, набути необхідних навичок, підтримує в навчанні, сприяє профорієнтації та пошуку власного життєвого шляху. Наставник допомагає долати життєві труднощі у випадках, коли дитина не має батьків або коли батьки з певних причин не можуть надати таку підтримку. Фактично, це людина, яка опікується дитиною та допомагає їй знайти своє місце в суспільстві".
Під наставництвом, за його словами, можуть перебувати:
- діти-сироти;
- діти, позбавлені батьківського піклування;
- діти, які мають батьків, але перебувають у складних життєвих обставинах та проживають у різних закладах;
- діти загиблих захисників і захисниць України;
- діти, які були примусово переміщені або депортовані;
- діти, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
- діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 18 до 23 років;
- одинокі матері та батьки, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Що нового передбачає закон "Про наставництво"
Принципи наставництва у новому законі залишилися незмінними — воно, як і раніше, є добровільним і безоплатним, розповів Сергій Пастернак.
"Наставництво дає можливість дорослим реалізувати себе та допомогти дітям та молоді. Водночас закон запроваджує нову форму — корпоративне наставництво. Якщо раніше існувало лише індивідуальне наставництво, де один наставник працював з однією дитиною, то нині до цього процесу можуть долучатися й юридичні особи".
Індивідуальне наставництво, сказав, стосується дітей з десяти років, корпоративне – з 14.
"Юридичні особи, тобто заклади, можуть стати наставниками для дітей, залучати до цієї роботи своїх працівників, спілкуватися з підлітками, допомагати їм із самовизначенням, вибором професії та пошуком життєвого шляху".
Як наставництво працювало раніше та чому виникла потреба в новому законі
За інформацією Сергія Пастернака, наставництво в області запровадили 2016 року. Обласний центр соціальних служб організував навчання наставників за участі громадської організації, яка вже мала відповідний досвід.
"У регіоні підготували сім наставників і наставниць, які близько року працювали з дітьми. Після початку пандемії COVID-19 процес призупинився через обмеження контактів. А з початком повномасштабної війни у 2022 році наставництво фактично припинили по всій країні. За наявними даними, на 2025 рік наставники залишалися лише у чотирьох областях України. Саме тому виникла потреба у новому законодавчому врегулюванні наставництва".
Хто може бути наставником
Наставником або наставницею може стати людина, яка досягла 21-річного віку, пройшла спеціальне навчання, отримала позитивний висновок за результатами підготовки та уклала договір про наставництво, пояснив директор центру соціальних служб.
"Водночас закон визначає підстави, за яких не можна бути наставником. Зокрема, якщо людину визнали недієздатною або обмежено дієздатною, якщо людина не є громадянином України та не проживає на її території постійно або її позбавили батьківських прав".
Хто організовуватиме наставництво
Новий закон запроваджує окрему соціальну послугу – з організації наставництва. Її надаватимуть центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг громад, а також громадські організації та інші юридичні особи, які отримають погодження від Державної служби у справах дітей.
За словами Сергія Пастернака, ці структури відповідатимуть за пошук кандидатів у наставники, їх навчання, підбір пар "дитина-наставник", а також подальший супровід та супервізію наставників. Обласний центр соціальних служб займатиметься підготовкою тренерів, які надалі навчатимуть наставників у громадах.
"Підтримка — важлива"
Директорка обласного соціального центру матері та дитини Інна Жолобова сказала, що під час роботи постійно пересвідчується у важливості підтримки. А новий закон про наставництво дає шанс мати поруч дорослого не лише дітям-сиротам, а й неповнолітнім вагітним, одиноким матерям до 23 років та молоді 18-23 років, які перебувають у закладах цілодобового перебування.
"Шлях у доросле життя не буде самотнім, коли поруч є надійний і безпечний дорослий".
За словами Інни Жолобової, для її закладу наставництво – частина роботи, тому законодавче врегулювання корпоративного наставництва вона вважає чи не найбільшим позитивом нового закону.
"Ми приймаємо жінок на 7-9 місяцях вагітності та матерів із дітьми віком до 1,5 року. Із 209 мам, які перебували у центрі, близько 40 – неповнолітні, ще близько 50 – випускниці інтернатів, деякі з них стали матерями ще підлітками. Для цих дівчат наставництво критично важливе, бо вони часто не мають базових соціальних навичок. Ми самі стаємо для них наставницями: вчимо планувати витрати, готувати їжу, підтримуємо у навчанні, допомагаємо здобути професію та аналізувати складні життєві ситуації. Все це допомагає мінімізувати негативні наслідки складних обставин".
Інна Жолобова розповіла, що наставництво — це не спонсорство або разова допомога.
"Наставник – це підтримка, дороговказ, який допомагає дитині знайти свій шлях. Це регулярна робота, яка вчить дитину елементарних речей, яких не навчають в інтернаті: купувати продукти, мити посуд, платити комунальні послуги. Наставник не замінює батьків, але допомагає підлітку подолати травматичний досвід та розвивати навички самостійного життя".
"Головне — довіра дитини"
Кропивничанка Юлія Копцева була наставницею у 2019 році. З її слів, головне – заслужити довіру дитини.
"У 2019 році ми пройшли дуже якісне навчання: тренери з Черкаської області приїхали до Кропивницького, щоб підготувати наставників. Ми працювали з інтернатними закладами, де діти звикли від дорослих завжди очікувати подарунків. Але головне — заслужити довіру дитини не матеріально, а регулярністю та наполегливістю".
Наставництво, сказала, починається з підписання тристороннього договору між наставником, дитиною та соціальним центром. Дитина знайомиться з наставником та погоджується на спілкування після однієї-двох зустрічей. Юлія опікувалась однією дитиною, з якою підтримувала регулярні контакти протягом кількох місяців до карантину через коронавірус, а після – дистанційно.
"Після такого регулярного спілкування наставник допомагає дитині знайти контакти з рідними, які не підтримують зв’язку, або сприяє пошуку біологічної матері, якщо в цьому є потреба. Наставництво — це не заміна батьків в жодному разі".
За словами Юлії Копцевої, наставництво вимагає терпіння та уваги до очікувань дитини. Діти часто сприймають наставника як потенційного "рятівника", сказала вона, тому наставник має чітко пояснювати межі своєї ролі.
Після ухвалення нового закону вона, сказала, думає над поверненням до наставництва.
