Українська греко-католицька церква переживає час змін: від переходу на новий календар до активного діалогу про спільне святкування Великодня з усім християнським світом. Як ці новації сприймають віряни у Кропивницькому та чому церковна реформа сьогодні – це не лише про дати, а й про національну безпеку, а також 20-річчя кропивницької парафії, виклики війни й демографічні загрози, які стоять перед українцями, та гуманітарну місію в інтерв’ю Суспільному розповів протопресвітер Кіровоградський Іван Третяк.
Про календарну реформу та Різдво 25 грудня (тут і далі – пряма мова)
Дискусії про перехід на 25 грудня всередині наших парафіяльних спільнот і всієї Української греко-католицької церкви тривали давно. Люди зверталися до мене тут, у Кропивницькому, з цією ініціативою ще раніше. Звісно, такі рішення не ухвалюються на рівні окремої парафії чи єпархії – це була воля глави нашої церкви Блаженнішого Святослава та Синоду.
Мені приємно, що це рішення прийшло навіть швидше, ніж ми очікували. Ми раді, що тепер святкуємо Різдво разом з усією Католицькою церквою та нашими єпархіями за кордоном. Дуже важливо, що це не роз’єднало наших вірних, а навпаки – згуртувало. Підтримка з боку держави у вигляді відповідних актів також допомогла. Хоча церква і держава за Конституцією розділені, у важливих справах ми маємо бути разом, адже зараз це питання безпеки нашої Батьківщини.
Спільний Великдень: шлях до єдності
Реформа триває. Ми дуже чекаємо дня, коли зможемо святкувати Великдень спільно з усім християнським світом. У 2025 році так і буде за календарем, але в наступні роки дати знову різнитимуться. Зараз триває жвава дискусія на вселенському рівні між Папою Римським та Патріархом Варфоломієм.
Різдво – дата нерухома, тому перейти було легко. З Пасхою складніше, бо це питання екуменізму, зближення церков Риму та Константинополя. 2025 рік є особливим – це потрійний ювілей: 2025 років від Різдва Христового, 1700 років Нікейського собору та 60 років від початку офіційного діалогу між Константинополем і Римом.
Демографічна криза та зустрічі у Ватикані
Під час мого візиту до Ватикану у вересні цього року ми обговорювали життя нашої церкви. Синод єпископів зараз акцентує на підтримці християнських родин. В Україні величезна демографічна криза через війну: багато людей гине, багато виїжджає. Дослідники кажуть, що до кінця XXI століття нас може залишитися лише 15 мільйонів. Завдання церкви зараз – підтримувати родини, щоб народжувалися діти.
Також у Римі ми молилися за припинення війни та зустрілися з послом України при Святому Престолі Андрієм Юрашем. Я бачив групу українських жінок, які передавали Папі конверт зі списками своїх чоловіків та дітей, що перебувають у російському полоні. Такі прохання про допомогу у звільненні наших людей надходять до Святішого Отця постійно.
20 років громади у Кропивницькому
У 2026 році виповниться 20 років, як мене прислали на Кіровоградщину. Тоді тут ще не було згуртованої громади. Я збирав людей буквально по одному. Виявилося, що тут багато вихідців із Західної України: хтось приїхав по роботі, а хтось був репресований і не мав права повернутися додому.
Ми будуємо громаду з великою повагою до православних братів. Я ніколи нікого не переманюю. Коли приходять люди, я питаю, чи належать вони до якоїсь церкви. Але якщо людина нікуди не ходить і шукає Бога – моє завдання послужити їй якнайкраще. Зараз у нашій парафії вже кілька сотень вірних.
Соціальне служіння: допомога переселенцям та освіта
Війна змінила все. У перші дні повномасштабного вторгнення наш храм був наповнений людьми зі сходу, які потребували прихистку. Пригадую випадки, коли люди приїжджали босі, бо в чому вискочили з машини в Маріуполі, у тому й рятувалися. Ми з дружиною приймали родини у власному домі.
Зараз при храмі діють чотири потужні фундації:
- "Карітас Кропивницький": надаємо продуктові набори, засоби гігієни. Реалізуємо проєкт "Відновлення України зараз" у п’яти школах області (Кропивницький, Суботці, Богданівка, Знам'янка, Олександрівка). Це і репетиторство для учнів, і гранти для самозайнятості батьків, і облаштування "куточків щастя". Ми вже допомогли працевлаштувати понад 60 людей.
- "Українська освітня платформа": разом із меценатами з Нідерландів ми побудували модульний будинок на селищі Новому на чотири квартири для переселенців. Також відкрили "Лікарняну точку" у дитячій міській лікарні, де працюють психолог, логопед та аніматор.
- "Лицарі Колумба": допомагають людям у скрутних обставинах від початку великої війни.
- Патріарша фундація "Мудра справа": допомогла нам побудувати соціальний центр. Спочатку це був "пункт незламності", а зараз там працює соціальний гардероб та виготовляються окопні свічки для фронту.
Ми молимося про перемогу і справедливий мир. Щоб ми могли відбудовувати свою країну і передати її дітям кращою, ніж вона є зараз.
