У Катеринівській громаді Кропивницького району Кіровоградської області 29 листопада мисливці проводитимуть регулювання чисельності лисиць та вовків. Робитимуть це у мисливських угіддях, щоб не допустити розповсюдження захворювання на сказ диких тварин.
Про це Суспільному розповіла голова Катеринівської громади Тетяна Пучка.
За її словами, 8 та 9 листопада у громаді проводили відстріл в лісосмугах і лісах громади. Нині робитимуть це у мисливських угіддях сіл Володимирівка, Миронівка, Могутнє та Аврамівка.
"Через це просимо жителів громади бути уважними та обережними. Щоб не ходили по угіддях та дотримувались правил безпеки".
Зі слів голови громади, від місцевих жителів отримували повідомлення, що лисиці заходять у двори, хоча навесні на території громади розкидували приманки для вакцинації диких тварин.
"Лисиці можуть бути переносниками сказу. Їхня популяція лисиць, мабуть, така велика, що приманки не справляються. Тому ми звернулися з листами в обласну адміністрацію, щоб якимось чином розв'язати питання щодо відстрілу".
Що відомо про відстріл тварин у громадах Кіровоградщини
Речниця Держпродспоживслужби в області Наталія Шевченко розповіла Суспільному, що на території області зареєстрували 136 випадків захворювання тварин на сказ, що на 31 більше, ніж за аналогічний період торік.
У Кіровоградській області почали відстрілювати лисиць. Це не полювання, а регулювання чисельності. Причина — у 2025 році чисельність лисиць утричі перевищує норму. Водночас в області зросла кількість випадків сказу, головним переносником якого є лисиці. На підставі цього на Кіровоградщині ухвалили рішення про регулювання чисельності. Про це на брифінгу 10 листопада розповіла заступниця начальника обласної військової адміністрації Наталія Ревенко.
У кінці січня користувачі мисливських угідь здійснювали облік тварин. Тоді нарахували:
- 234 вовки;
- 117 шакалів;
- 2982 лисиці;
- 624 єнотоподібні собаки;
- 1979 куниць.
Зі слів Наталії Ревенко, відповідно до інструкції щодо профілактики та боротьби зі сказом, щільність лисиці не повинна перевищувати від 0,5 до одної тварини на 1000 гектарів. В області цей показник утричі вищий — 1,6 лисиці на 1000 гектарів.
Тому державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кіровоградській обласній адміністрації ухвалила рішення щодо регулювання чисельності лисиць. Це також відповідає статті 33 Закону України про мисливське господарство та полювання. Стаття дозволяє користувачам мисливських угідь із залученням мисливців здійснювати регулювання чисельності, а саме відстріл хижих м'ясоїдних тварин.
Цим займаються мисливці. Їх залучають користувачі мисливських угідь, це переважно товариства мисливців та рибалок, а також лісгоспи. Відстріл контролює Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства. Його представники влаштовують рейди. Також долучаються представники Нацполіції та екологічної інспекції, сказала Наталія Ревенко.
Регулювання проводиться тільки у вихідні дні — суботу і неділю.
Навесні в області розкидали приманки, щоб вакцинувати диких тварин проти сказу. Ця імунізація відбулася на площі 19 285 квадратних кілометрів. Для тварин залишили 482 138 доз. Але це, зі слів Наталії Ревенко, не зупинило поширення захворювання.
Думка зоолога про полювання для боротьби зі сказом
Суспільне поцікавилося думкою старшого наукового співробітника природного заповідника "Дніпровсько-Орільский" з Дніпропетровської області Олександра Пономаренка щодо полювання для боротьби зі сказом. Він — зоолог і еколог, зокрема, кандидат біологічних наук зі спеціальності "екологія".
Чи варто дозволяти полювання, щоб обмежити поширення сказу?
Це дуже складна і спекулятивна тема. Деякі мисливці можуть спекулювати, говорячи, що їм треба боротися зі сказом. Основним природним резервуаром сказу є популяція мишоподібних гризунів. Вони розмножуються чотири рази на рік, і в них така плодючість, що сказ серед них постійно циркулює. А їсть їх лисиця. І коли лисиця ловить скажену мишу, та кусає її за губу, і тоді лисиця вражається на сказ.
Сказ є реально. Є окремі дані, наприклад, з Тернопільщини. Там колектив мисливців провів зразково-показовий відстріл. Здобули понад 100 лисиць. І там 13% були вражені на сказ. Це дуже високий показник. Бо показник сказу 1-2 % — це вже "алярм". А 13 — узагалі. А лисиць у нас багато.
Тому полювання треба дозволяти, але я особисто проти того, як це робиться зараз. Цим повинні займатися первинні колективи мисливців, які відстрілюють виключно лисицю і єнотоподібного собаку, щоб запобігти розповсюдженню сказу. Але ж мисливці при цьому будуть стріляти по тому, що блимне в хащах. І вони при цьому можуть відстріляти ще й козуль, і оленів, і багато всього іншого.
Як би я зробив як фахівець? Ось є конкретні 10 мисливців. До них приїжджає, наприклад, інспектор екологічної інспекції й дивиться, що вони відстрілюють. Якщо виключно лисиць — питань немає. Якщо відстріляли хоч одну козульку — потрібен штраф. Тобто полювання має бути суворим заходом, який контролює сказ, і не більше.
Чи потрібно, окрім лисиць і єнотоподібних собак, регулювати чисельність вовків?
Спочатку хочу нагадати, чому так багато лисиць. Тому що мисливці активно вибивали всі роки вовків. І у нас зараз щільність вовка нижча, ніж у Франції. Але у Франції він охороняється, а у нас вважається шкідливим звіром. Його шкідливість — це маячня. Бо вовк, приходячи на якісь угіддя, вирізає до 90% лисиць, єнотоподібних собак та бродячих псів, бо це його харчові конкуренти.
І мені цікаво було б подивитися результати відстрілу мисливців, щоб у кожного вовка взяли аналізи на сказ. Я думаю, що у лисиці і єнотоподібного собаки показник набагато більший. Але тут ще є одне питання. Я б спочатку оцінив би чисельність вовка. Якщо його багато, то, можливо, десь би й варто було б його вкоротити.
І тут ще річ у тому, що адекватних даних про кількість тварин немає. Жодні науково-дослідні організації (ні заповідники, ні Національна академія наук України) не виконували дослідження, оцінки чисельності всіх цих видів звірів. Тому ці всі суперечки, які є в Україні, не базуються на адекватних реальних даних.
Мені розповідали польські колеги, що, наприклад, коли Польща вступила в Євросоюз і приєдналась до всіх природоохоронних угод, там почали виділяти гранти на дослідницькі групи зоологів. Упритул до того, що вони купили за грантові гроші позашляховики й за їхньою допомогою щороку проводять польові обліки чисельності звірів. І вони є незалежними експертними групами.
Ми в Україні базуємося виключно на даних мисливців, а вони їх, повірте, можуть завищувати, щоб їм дали дозвіл на відстріл. Тобто в нас у країні немає зараз дієвої системи екологічного моніторингу, щоб стежити й за хижаками, і за ратичними. І тому ці всі питання насправді є певною мірою спекулятивними. Тому я згоден, що проблема сказу є — це правда. Згоден, що треба стріляти в першу чергу лисицю — її багато. З приводу інших видів звірів — того самого вовка — потрібна реальна оцінка чисельності.
Що відомо про сказ
Сказ — це інфекційне захворювання тварин та людини. Зараження відбувається через укус хворої тварини або потрапляння її слини на слизові оболонки й шкіру, де є подряпини. У процесі поширення вірусу розвивається прогресивне смертельне запалення головного та спинного мозку. Для людини у разі зволікання з наданням медичної допомоги смерть неминуча. Стовідсоткова смертність і серед тварин, невакцинованих проти сказу. Джерелом захворювання здебільшого стають дикі тварини, розповів під час брифінгу 24 червня виконувач обов'язків начальника обласного управління Держпродспоживслужби Ігор П'яничук.
"Через заборону полювання в Україні, пов'язану з воєнним станом, популяція диких тварин значно збільшилась. Крім того, багато тварин до нас імігрувало зі східних та південних регіонів, де тривають бойові дії. Все це призвело до поширення хвороби".
Поки в Україні діє воєнний стан, приманки з вакциною від сказу для диких тварин розкладають вручну, до повномасштабного вторгнення це робили з літаків.
