У Кіровоградській області почали відстрілювати лисиць. Це не полювання, а регулювання чисельності. Причина — нині чисельність лисиць утричі перевищує норму. Водночас в області зросла кількість випадків сказу, головним переносником якого є лисиці. На підставі цього на Кіровоградщині ухвалили рішення про регулювання чисельності.
Про це на брифінгу 10 листопада розповіла заступниця начальника обласної військової адміністрації Наталія Ревенко.
Чому ухвалили рішення про відстріл лисиць
За словами Наталії Ревенко, на Кіровоградщині цього року зареєстрували 115 випадків захворювання тварин на сказ:
- у лисиць — 51;
- собак — 27;
- котів — 32;
- великої рогатої худоби — три;
- дрібної рогатої худоби — два.
У 2024 році було 99 випадків. Упродовж цього року карантин через сказ оголошували у 70 населених пунктах. Це на 15 більше, ніж за відповідний період минулого року. Нині на карантині залишаються 19.
Лисиць, які є основними переносниками сказу, також побільшало. У кінці січня користувачі мисливських угідь здійснювали облік тварин. Тоді нарахували:
- 234 вовки;
- 117 шакалів;
- 2982 лисиці;
- 624 єнотоподібні собаки;
- 1979 куниць.
Зі слів Наталії Ревенко, відповідно до інструкції щодо профілактики та боротьби зі сказом, щільність лисиці не повинна перевищувати від 0,5 до одної тварини на 1000 гектарів. В області цей показник утричі вищий — 1,6 лисиці на 1000 гектарів.
Тому державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кіровоградській обласній адміністрації ухвалила рішення щодо регулювання чисельності лисиць. Це також відповідає статті 33 Закону України про мисливське господарство та полювання. Стаття дозволяє користувачам мисливських угідь із залученням мисливців здійснювати регулювання чисельності, а саме відстріл хижих м'ясоїдних тварин.
"Це рішення є необхідним і обґрунтованим заходом, спрямованим на зменшення ризиків поширення сказу, забезпечення епізоотичного благополуччя, а також збереження природної рівноваги у мисливських угіддях нашої області. Відстріл — це не полювання. Полювання здійснюється відповідно до затверджених лімітів. І там чітко зазначається чисельність, яку можна добувати. А це саме регулювання чисельності".
Хто проводить відстріл лисиць
Цим займаються мисливці. Їх залучають користувачі мисливських угідь, це переважно товариства мисливців та рибалок, а також лісгоспи. Відстріл контролює Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства. Його представники влаштовують рейди. Також долучаються представники Нацполіції та екологічної інспекції, сказала Наталія Ревенко.
"До дозволу додається список мисливців, де зазначається чітко номер посвідчення, номер контрольної картки й паспорт мисливської собаки. Це обов'язково для того, щоб можна було вигнати лисицю з очеретів і зробити її регулювання. У рейдових груп всі ці списки є. І якщо виїжджає рейдова група й бачить, що когось немає в переліку, а він бере участь у регулюванні, то до нього застосують санкції як до браконьєра. На сьогодні від рейдових груп не надходило інформації щодо таких порушень".
На сьогодні Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства видало 11 дозволів користувачам. Їх отримали районні організації Українського товариства мисливців і рибалок — Бобринецька, Знам’янська, Кіровоградська (через розкиданість мисливських угідь тут два дозволи), Маловисківська, Олександрівська, Онуфріївська, Світловодська і приписні мисливські господарства — Червоно-Нерубаївське і Чутяно-Дмитрівське. Також видали дозвіл Благовіщенській районній організації, але вона ще не здійснювала відстріл. У списках є 203 мисливці. Поки на відстріл виходили 183.
Регулювання проводиться тільки у вихідні дні — суботу і неділю. За чотири дні (1 і 2, а також 8 і 9 листопада) мисливці відстрелили 47 лисиць. З них 29 здали на аналіз до держлабораторії держпродспоживслужби (решту лабораторії не прийняли через місце влучання кулі). Дозволи виписують до кінця року. Далі дивитимуться по ситуації, чи поширюється сказ.
Чому не обмежуються вакцинацією лисиць
Навесні в області розкидали приманки, щоб вакцинувати диких тварин проти сказу. Ця імунізація відбулася на площі 19 285 квадратних кілометрів. Для тварин залишили 482 138 доз. Але це, зі слів Наталії Ревенко, не зупинило поширення захворювання.
"Нам не вдалося зупинити сказ завдяки пероральній імунізації. Тому необхідно зробити регулювання. Ви всі знаєте, що сказ — це невиліковна хвороба. Вона безпосередньо несе загрозу життю людини. І ви бачите, що ця ситуація зі сказом іде стабільно. У межах одного випадку в тиждень".
За словами Наталії Ревенко, варто вакцинувати домашніх тварин. Працівники районних державних лікарень ветеринарної медицини в області з початку 2025 року щепили проти сказу:
- 118 228 собак;
- 100 296 котів;
- великої рогатої худоби — 665;
- дрібної рогатої худоби — 687;
- 17 свиней;
- 59 коней;
- два єноти.
Думка зоолога про полювання для боротьби зі сказом
Суспільне поцікавилося думкою старшого наукового співробітника природного заповідника "Дніпровсько-Орільский" з Дніпропетровської області Олександра Пономаренка щодо полювання для боротьби зі сказом. Він — зоолог і еколог, зокрема, кандидат біологічних наук зі спеціальності "екологія".
Чи варто дозволяти полювання, щоб обмежити поширення сказу?
Це дуже складна і спекулятивна тема. Деякі мисливці можуть спекулювати, говорячи, що їм треба боротися зі сказом. Основним природним резервуаром сказу є популяція мишоподібних гризунів. Вони розмножуються чотири рази на рік, і в них така плодючість, що сказ серед них постійно циркулює. А їсть їх лисиця. І коли лисиця ловить скажену мишу, та кусає її за губу, і тоді лисиця вражається на сказ.
Сказ є реально. Є окремі дані, наприклад, з Тернопільщини. Там колектив мисливців провів зразково-показовий відстріл. Здобули понад 100 лисиць. І там 13% були вражені на сказ. Це дуже високий показник. Бо показник сказу 1-2 % — це вже "алярм". А 13 — узагалі. А лисиць у нас багато.
Тому полювання треба дозволяти, але я особисто проти того, як це робиться зараз. Цим повинні займатися первинні колективи мисливців, які відстрілюють виключно лисицю і єнотоподібного собаку, щоб запобігти розповсюдженню сказу. Але ж мисливці при цьому будуть стріляти по тому, що блимне в хащах. І вони при цьому можуть відстріляти ще й козуль, і оленів, і багато всього іншого.
Як би я зробив як фахівець? Ось є конкретні 10 мисливців. До них приїжджає, наприклад, інспектор екологічної інспекції й дивиться, що вони відстрілюють. Якщо виключно лисиць — питань немає. Якщо відстріляли хоч одну козульку — потрібен штраф. Тобто полювання має бути суворим заходом, який контролює сказ, і не більше.
Чи потрібно, окрім лисиць і єнотоподібних собак, регулювати чисельність вовків?
Спочатку хочу нагадати, чому так багато лисиць. Тому що мисливці активно вибивали всі роки вовків. І у нас зараз щільність вовка нижча, ніж у Франції. Але у Франції він охороняється, а у нас вважається шкідливим звіром. Його шкідливість — це маячня. Бо вовк, приходячи на якісь угіддя, вирізає до 90% лисиць, єнотоподібних собак та бродячих псів, бо це його харчові конкуренти.
І мені цікаво було б подивитися результати відстрілу мисливців, щоб у кожного вовка взяли аналізи на сказ. Я думаю, що у лисиці і єнотоподібного собаки показник набагато більший. Але тут ще є одне питання. Я б спочатку оцінив би чисельність вовка. Якщо його багато, то, можливо, десь би й варто було б його вкоротити.
І тут ще річ у тому, що адекватних даних про кількість тварин немає. Жодні науково-дослідні організації (ні заповідники, ні Національна академія наук України) не виконували дослідження, оцінки чисельності всіх цих видів звірів. Тому ці всі суперечки, які є в Україні, не базуються на адекватних реальних даних.
Мені розповідали польські колеги, що, наприклад, коли Польща вступила в Євросоюз і приєдналась до всіх природоохоронних угод, там почали виділяти гранти на дослідницькі групи зоологів. Упритул до того, що вони купили за грантові гроші позашляховики й за їхньою допомогою щороку проводять польові обліки чисельності звірів. І вони є незалежними експертними групами.
Ми в Україні базуємося виключно на даних мисливців, а вони їх, повірте, можуть завищувати, щоб їм дали дозвіл на відстріл. Тобто в нас у країні немає зараз дієвої системи екологічного моніторингу, щоб стежити й за хижаками, і за ратичними. І тому ці всі питання насправді є певною мірою спекулятивними. Тому я згоден, що проблема сказу є — це правда. Згоден, що треба стріляти в першу чергу лисицю — її багато. З приводу інших видів звірів — того самого вовка — потрібна реальна оцінка чисельності.
Що відомо про сказ
Сказ — це інфекційне захворювання тварин та людини. Зараження відбувається через укус хворої тварини або потрапляння її слини на слизові оболонки й шкіру, де є подряпини. У процесі поширення вірусу розвивається прогресивне смертельне запалення головного та спинного мозку. Для людини у разі зволікання з наданням медичної допомоги смерть неминуча. Стовідсоткова смертність і серед тварин, невакцинованих проти сказу. Джерелом захворювання здебільшого стають дикі тварини, розповів під час брифінгу 24 червня виконувач обов'язків начальника обласного управління Держпродспоживслужби Ігор П'яничук.
"Через заборону полювання в Україні, пов'язану з воєнним станом, популяція диких тварин значно збільшилась. Крім того, багато тварин до нас імігрувало зі східних та південних регіонів, де тривають бойові дії. Все це призвело до поширення хвороби".
Поки в Україні діє воєнний стан, приманки з вакциною від сказу для диких тварин розкладають вручну, до повномасштабного вторгнення це робили з літаків.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
