Війна, втрати, переїзди та невизначеність спричинили хронічний стрес та збільшили потребу в підтримці — як серед дорослих, так і серед дітей. Кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології, соціології та педагогіки Донецького державного університету внутрішніх справ Наталія Цумарева в етері Українського радіо Кропивницького розповіла, що піклування про психічне здоров'я нині не менш важливе, ніж про фізичне (далі — пряма мова).
Психічне благополуччя напряму впливає на мотивацію, стан організму, те, чим ми займаємося щодня, взаємини в сім'ї та колективі.
Нині працюють "гарячі лінії" благодійних фондів, громадських організацій, куди люди можуть безплатно отримати психологічну допомогу, а також до психологів, які працюють з дітьми й дорослими. Війна впливає на психічний стан, вона є причиною хронічного стресу, в якому ми перебуваємо з початку 2014 року.
Невпевненість, невизначеність, вимушені переїзди, зміна соціального статусу, втрата близьких людей — звертаються і дорослі, і діти, і батьки з дітьми.
Дуже часто діти приводять в терапію сім'ю. Інколи, коли я працюю з одним членом сім'ї, я розумію, що цього недостатньо. Мені треба заручитись підтримкою батьків і близького оточення дітей, тому що непропрацьовані проблеми в сім'ї відображаються на поведінці дитини, на мотивації її до навчання, на її активності.
Наскільки дорослі готові підтримувати дитину і робити якісь зміни у своєму житті?
Рідко зустрічаються люди, які хочуть працювати з психологами і розуміють, що є проблема в сімейних стосунках, в системі сімейних цінностей, у виховних впливах, які вони використовують, які стають в певний час неефективними, а то й шкодять дитині. Наприклад, один із останніх випадків — це проблема шкільного булінгуЦе насильницькі дії психологічного, фізичного, економічного чи сексуального характеру. Якщо вони мають за собою наслідок чи системність, тоді це визначається як булінг., коли, крім дітей, батьки намагаються відстояти права своєї дитини на безпечне навчання.
З якими проблемами звертаються дорослі до психолога?
Часто це проблема професійного самовизначення. Це може бути через загострення ситуації з військовим конфліктом, багато членів сімей зараз перебувають у зоні бойових дій, тому їм потрібна психологічна підтримка. Рідні безвісти зниклих, полонених, поранені, ті, які втратили працездатність, стали людьми з інвалідністю — їм треба допомогти.
Часто звертаються щодо прийняття, допомоги у соціалізації, щодо того, як членам сім'ї звикнути до того, що тато чи мама, військові, повертаються і вони вже не такі, якими були раніше. Люди не готові до того, що їм треба адаптуватися до війни, до загибелі, до атак. Є випадки самовільного залишення військової частини. Це говорить про те, що немає психологічної готовності хлопців та дівчат до виконання своїх військових обов'язків.
У людей можуть бути проблеми з емоційною сферою, апатія, перебування в депресивному стані через втрату близьких, своєї соціальної ролі.
Почастішали випадки домашнього насильства, гендерно зумовленогоНасильство, спрямоване проти особи через її гендерну приналежність, стать, гендерну ідентичність чи сексуальну орієнтацію. насильства, булінгу і навіть мобінгу на роботі (йдеться про цькування — ред.).
Кропивничанка Юлія розповіла Суспільному, що вона звернулася по допомогу до психолога через домашнє насильство. Попросила не називати її прізвище.
"Чоловік бив систематично. Мій батько, якого я погукала до себе жити, щоб допоміг мені вирішити ситуацію з чоловіком, навпаки, замість того, щоб мене підтримувати, постійно гнобив. Я з чоловіком на той момент була розлучена, і йому не було куди йти, і він ні за що не відповідав. Дитина вже закінчувала 11 клас, треба було поступати. Я працювала на двох роботах".
Зі слів жінки, в один із днів наважилась звернутись по допомогу.
"Були постійні сварки, скандали. Після того, як батько сказав, що друга половина хати його, а я повинна ходити через вікно, викликали поліцію. Вони приїхали виписали на батька заборону на наближення на три доби і після того він не з'являвся".
За словами жінки, вона два роки розмірковувала, аби звернутися до психолога.
"Я хотіла піти на якусь програму, бо не могла розібратись у своєму житті. Ніби зі мною ніхто нічого не робив, але морально дуже притиснули. Мені пощастило познайомитися з психологинею Наталею. Далі пішов процес зцілення".
Нині Юлія живе сама, дитина навчається.
"В мене був час для відновлення. На момент звернення до психолога, я важила 40 кілограмів, нині — 49. Це я за рік набрала. Змінила повністю свій графік життя, відмовилася від другої роботи".
Задля збереження й відновлення ментального здоров'я, люди повинні вміти допомагати собі самостійно, адже забезпечити кожну людину власним психологом неможливо, сказала Наталія Цумарєва.
"Ми навчаємо технік самодопомоги, які можуть стати першою психологічною допомогою. Їх можна застосовувати як для себе, так і для підтримки інших".
Вважає, що знання таких технік важливе у воєнний час, коли люди переживають втрати, зміни у житті або розрив стосунків із близькими. У таких ситуаціях важливо мати підтримку, та не завжди її можуть дати рідні чи друзі. Психолог не дає порад, а надає рекомендації, яких люди можуть дотримуватись або ні. Найважливіше — щоб спілкування було довірливим.
