У Кропивницькому російська армія у ніч на 28 липня обстріляла будівлю служби з надзвичайних ситуацій. Це колишня Єлисаветградська чоловіча гімназія. Там наприкінці 19 століття навчався український письменник і політик, очільник першого українського уряду Володимир Винниченко. 28 липня виповнюється 145 років від дня його народження.
Про це Суспільному розповів кропивницький історик Сергій Мілютін.
За його словами, Володимир Винниченко пов'язаний з містом Кропивницький своїми дитинством і юністю. Він народився в ЄлисаветградіЄлисаветград — назва міста Кропивницький до 1924 року. (28 липня 1880 року) і тут навчався в чоловічій гімназії — з 1890 до 1899 року. У старших класах приєднався до революційного руху, і через це його виключили з Єлисаветградської гімназії. Тому атестат зрілості він отримав в іншій гімназії — Златопільській (нині місто Новомиргород).
У 1901 році Винниченко вступив на юридичний факультет Київського університету, але звідти його виключили за два роки через революційну діяльність. Після цього він служив в армії, переніс кілька арештів, сидів у тюрмі. Потім емігрував до Європи й там зайнявся письменництвом. З початком Першої світової війни поїхав до Москви й там жив під чужим іменем, видаючи журнал "Промінь". А в лютому 1917 року повернувся в Україну. І тут, під час подій Української революції 1917–1921 років Володимир Винниченко став для України історичною постаттю першого ешелону.
"Він є співавтором Універсалів Української Центральної Ради, брав участь у переговорах з Тимчасовим урядом, очолював перший український уряд — Генеральний секретаріат, організував Антигетьманський переворот і був головою Директорії УНР (Української народної республіки)", — розповів Сергій Мілютін.
За словами Сергія Мілютіна, з-поміж сучасних істориків ставлення до Винниченка неоднозначне. Одні дослідники вважають його заручником обставин. Інші дотримуються думки, що саме він винен у тому, що Українська Народна Республіка (УНР) не змогла зберегти незалежність.
"У наш час не бракує людей, які ставляться до Винниченка скептично. Частина критики на його адресу слушна, однак методологічно неправильно звинувачувати винятково самого лише Винниченка у тому, що українцям понад сто років тому не вдалося втримати державність. Варто виділити кілька об’єктивних причин", — вважає історик.
Він розповів, що причинами, чому УНР не змогла зберегти незалежність, стали такі:
- тодішньому суспільству бракувало єдності;
- далеко не всі розуміли цінність власної державності;
- армії УНР бракувало ресурсів;
- УНР не мала довготривалих надійних союзників на міжнародній арені.
На думку історика, Винниченко припускався й персональних помилок. Головною, зокрема, стало те, що політик у 1920 році взяв участь у переговорах з більшовиками.
"Він зустрічався з Зінов’євим, Раковським та іншими впливовими більшовиками, чим дискредитував себе в очах колишніх однодумців. Перебуваючи у Харкові, Винниченко зрозумів, що більшовики прийшли не звільняти Україну, а вчергове її завойовувати. Коли він це зрозумів, то виїхав за кордон. Пізніше він видав брошуру "Революція в небезпеці", у якій розкритикував політику більшовиків, однак національно-патріотичні сили в еміграції так і не пробачили Винниченкові його загравання з червоними", — розповів Сергій Мілютін.
В еміграції Володимир Винниченко жив в Чехословаччині, Німеччині, Франції. У 1934 році він виїхав на південь Франції й оселився у містечку Мужен, де займався сільським господарством.
"Життя Винниченка в еміграції не було легким. Особливо після того, як він перестав отримувати гроші за постановки творів у театрах Німеччини. Він декілька разів просив дозволу повернутися додому, однак радянська влада відхилила його прохання. Немає сумнівів, що у випадку, якби Винниченко повернувся до України, то його б чекала доля представників "Розстріляного відродженняРозстріляне відродження — літературно-мистецьке і науково-просвітницьке покоління у 1920-х і 1930-х роках в Україні, яке знищили під час сталінських репресій. ", — розповів історик.
Володимир Винниченко помер 6 березня 1951 року. Похований на кладовищі в Мужені.
