З початку повномасштабного вторгнення Олексій Федьков з Хмельниччини долучився до 106 окремої бригади тероборони. Спочатку він служив у Хмельницькому, потім — на Херсонщині, де загинув 6 червня 2024 року під час виконання бойового завдання. Дружина військового написала петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла матір воїна Тетяна Федькова.
За її словами, Олексій Федьков народився 10 січня 1989 року, був старшим з трьох синів: "Він був доброю дитиною. Дуже швидкий, такий собі скороход: прибіжить, то там, то там допоможе. Ніколи нас з батьком не ображав".
Батьки Олексія Федькова проживають у селі Гречинців Летичівської тергромади. Розповіли, не сумнівалися, що син добровольцем піде до війська.
"Він ніколи не ховався за чиїсь спини. В армію йти, то в армію йти, в десантні війська, то в десантні війська. Олексій був патріотом. Ми його не відмовляли, бо він би нас не послухав. Коли служив в частині у Хмельницькому, написав рапорт, щоб брати участь у бойових діях", — пригадало подружжя.
За словами дружини Олексія Федькова Ганни, вони були разом 15 років, 11 з яких — у шлюбі. Виховували двох дітей — 3-річну Поліну і 9-річного Івана.
"Він завжди був на позитиві, ніколи не сумував, казав: "Усе буде добре". Стараюся все надалі так і підтримувати. Не можу сказати, що не сумую. Я сумую за ним, без нього дуже важко. Згадую все добре, що між нами було", — розповіла жінка.
Син Олексія Федькова Іван пригадав, ходив з батьком на полювання: "Взимку ми ходили з татом на качок, на зайців. Одного разу вполювали качку і принесли її додому. Варили з татом шурпу".
Ганна розповіла, Олексія Федьков служив у 106 окремій бригаді тероборони.
"Коли зірвали Каховську ГЕС, він був там. Села пливли, разом з хлопцями допомагав людям виїжджати. На Кринки через річку перепливали. У нього було багато виходів туди. Були з ними хлопці, він казав: "Ті молоді, хай будуть, а ті старі, хай вдома сидять, а я піду, я не можу сидіти", — пригадала дружина Олексія.
За її словами, про загибель Олексія Федькова родина дізналася від побратимів: "Ваня старший, він все розуміє. Полінці кажемо, що наш тато на хмаринці, дивиться на нас. Діти будуть пишатися, що в нас був такий тато".
Ганна розповіла, від побратимів чула, що її чоловік врятував багато життів: і цивільних, і військових. Написала петицію про присвоєння йому звання Героя України: "Олексія — один з тих, хто заслуговує цього звання, бо він всюди йшов перший, ніколи не відмовлявся від виконання своїх обов'язків і бойових завдань. Він хотів, щоб наша країна розквітала надалі. Для нас він герой".
З 11 липня 2024 року петиція зібрала понад 13 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних. Триватиме збір підписів ще 43 дні.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
