Синьо-жовті стяги з фронту із підписами воїнів зберігають хмельницькі волонтери, які допомагають військовим. Як розповіла Суспільному засновниця громадської організації "Мистецька сотня "Гайдамаки" Марина Українець, прапор нашої держави став для бійців святинею.
"Тут навіть на прапорі є кров бійця. Який він спалений, знівечений, але нескорений. Він все одно є прапор України й наша гордість".
Цей прапор зберігають з 2014 року, розповіла засновниця громадської організації "Мистецька сотня "Гайдамаки", Марина Українець.
"Коли у 2014 році 128 бригада, яка захищала Луганськ, виходила звідти, то наш волонтер Кісільов Сергій, який на той час був і медиком, разом з хлопцями міняли 128-му бригаду, тоді й обмінялися прапорами".
Марина Українець не рахує скільки стягів мають в організації, але планують облаштувати музей з такими експонатами.
"Звісно, що для кожного бійця прапор – це святиня. Це те, заради чого вони воюють, що вони захищають. Дивлячись на прапор, собі нагадують, в першу чергу, чому вони там".
Марина Українець показала прапор, де бійці залишали свої підписи для волонтерів.
"На жаль, за цих десять років дуже багато бійців, які залишили свої підписи на цьому прапорі, вже загинули. Але в нас є можливість дивитись на їхні підписи, згадувати про них".
Один зі стягів, розповів Анатолій, разом з двома іншими волонтерами громадської організації "Захист-об’єднання волонтерів" під обстрілами зняли із розбитої будівлі військово-цивільної адміністрації Авдіївки.
"На ньому ще осколок був. Такий пошматований".
Це було рік тому, розповів Анатолій. Разом із командою волонтер відвозив допомогу в пункт незламності міста. Зараз, каже, той прапор виставили на аукціон, щоб допомогти військовим.
"Реалізувати, і на ці кошти купити РЕБ хлопцям на Покровський напрямок".
Разом з національними військові передають волонтерам прапори військових частин. Понад 30 таких мають в громадській організації "Захист-обʼєднання волонтерів", каже медійниця Наталія Кошай. Один із них у 2022 році передали оборонці Київщини.
"Є прапор з Макарівщини, є з-під Києва. Ми їм дуже активно допомагали, пересилали ліки. В той час, як росіяни бомбардували лікарню, там рятували наших захисників і саме тими препаратами, тими ліками, які передавали з Хмельницького".
Анатолій розповів: у поїздки на передову беруть прапори із собою. Там оборонці їх підписують, а волонтери повертають закладам, які організовували збори допомоги.
"Ми щоразу віддаємо у садочки, школи".
Доводилося волонтерам віддавати прапори із підписами вже загиблих героїв.
"Ми віддавали дружинам загиблих на пам’ять. Чоловік підписував його – ми той прапор віддавали", — розповів Анатолій.
На початку дев’яностих на Хмельниччині було важко знайти синю та жовту тканину, не кажучи вже про готовий прапор, розповів перший голова Народного руху України Хмельницької області Лев Бірюк. За його словами, стяги шили дружини рухівців. Перший синьо-жовтий встановили у березні 1991 у теперішньому сквері ім. Шевченка. Тоді стяг підіймали тричі, бо вночі їх зривали.
"Обком наказав міліції приїхати сюди, вони привезли вежу, зняли прапор, і старший лейтенант міліції Савченко взяв цей прапор склав і вдома тримав його. І років сім – п’ять тому, він подзвонив нам і каже: "Хлопці, ви знаєте, що я зберіг ось цей прапор".
Відтоді той прапор зберігається у Хмельницькій міській раді.
"Ми вивісили, бо ми пишаємося і сьогодні нашим прапором. Прапор – це символ єднання нації, це символ єднання колективу. Єднання на меті, на звичаях, на перемогах".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
