Є у Хмельницькій області власний Крим – Бакота, затока із ялтинським кліматом на Дністрі. Віднедавна це місце реабілітації цивільних і військових. Торік, коли повернувся з війни, тут відпочивав із дітьми військовій лікар Роман Замрій із позивним "Йода". Збирається туди і цього літа. Але не тільки на Бакоту.
"Природа для мене завжди була чимось особливим. І я дуже люблю природу України", — розповідає Роман Замрій. Особливо, каже, любить Дністер, куди їздить змалечку і не втрачає нагоди відпочити там уже зі своїми трьома дітьми. З теплом згадує, як годинами говорив з друзями біля річки в юнацькі роки.
"Це якось сформувало в мене таке відчуття, що українці особливі, що українське суспільство чудове в своїй природі, що ми підтримуємо один одного, і в цьому суспільстві хочеться жити", — каже Роман.
Цьогорічну відпустку лікар також спланував на Дністрі з молодшим сином. А поки її чекає — прогулюється біля озера в рідному Красилові.
"Це мені додає енергії, сил, щоб просто спокійно далі жити. Я не знаю, до чого мене далі буде покликано: чи до війни, чи до життя тут, в цивільному світі, чи до виховання дітей, чи до порятунку солдат, не можу сказати, я не знаю. Але знаю, що ці сили, яких я набираюся, обов’язково мені будуть потрібні", — говорить Роман.
Роман Замрій каже: завжди хотів бути корисним, тому обрав медицину, а в 2014 став військовим лікарем.
"Коли почалася агресія російська на території України, я одразу відчув, що це велика несправедливість. І я маю щось зробити. Але в мене була проблема: моєму найменшому сину на той момент ще не було року. І я змусив себе почекати, щоб йому принаймні виповнився рік. І скажу так: йому 20 серпня виповнився рік, 21 серпня я написав заяву, що я хотів би допомогти, як доброволець", — розповідає чоловік.
У зоні бойових дій із перервами лікар з позивним "Йода" відслужив три роки — на Луганщині, Донеччині та Херсонщині.
"Я думаю, більшість із нас воюють за свободу. Про що саме мені йдеться: про свободу вибору, свободу вибору, зокрема, де відпочивати — поїхати на Дністер чи відпочити в Красилові на цьому чудовому озері. Свободу вибору, як жити, як виховувати своїх дітей, з ким одружитися, як будувати дім, де його будувати, що говорити", — каже Роман.
З 2015 року Роман Замрій був начальником різних медпунктів, згодом очолював медичну службу.
"Не так складно надавати допомогу руками, як відправляти людину, і бути не впевненим, що вона звідти повернеться. У цьому складність бути командиром. Інколи легше самому піти", — каже лікар.
У 2023 році Роман повернувся до роботи в Красилівській амбулаторії.
"У мене не було виходу, тепер вже мені немає на кого залишити моїх дітей, і я постійно шукаю можливість. Є багато підрозділів, які мене запрошують, кажуть, ми зробимо будь-що, тільки прийди до нас. А я їм завжди говорю: знайдіть мені няньку. І мені вже навіть два підрозділи сказали: ми знайдемо няньку, привеземо її, вона буде сидіти з дітьми", — розповідає "Йода".
Якщо вкрай буде треба, каже Роман Замрій, залишить дітей на родичів і піде до війська.
"Уже було кілька гострих моментів — таких, коли я вже тримався за рюкзак і готувався сідати в машину і вирушати. Тому, я думаю, це може відбутися в будь-який момент, і, я думаю, я готовий до цього", — зазначає військовий лікар.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
