27-річна жителька Сєвєродонецька, яка під час повномасштабного вторгнення приїхала на Хмельниччину, здійснила свою дитячу мрію — написала власну книгу. На цьому письменниця не зупинилася, одразу взялася за написання другої, а потім й третьої книжок.
Сєвєродончанка Альона Рязанцева тримає в руках книгу "Афера. І нічого зайвого" і досі не вірить, що вона її авторка.
"Коли я беру книгу, торкаюся її, нюхаю, гортаю сторінки, читаю якісь рядки, то думаю: Боже, це так цікаво написано, хто це написав".
Дівчина з дитинства любила читати літературу і мріяла написати книгу. Втім, після того, як почала вчитися в університеті у Харкові, працювати у журналістиці, цю мрію поховала через брак часу.
"Звичайне доросле життя вимагає від тебе реального погляду на світ. Ми маємо працювати, вести якісь домашні роботи. То я вже не думала про написання книги. Мені здавалося це нереальним. І здавалося, що це лише фантазії".
Згадати свою дитячу мрію та втілити її у життя Альону підштовхнуло повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року. Воно застало дівчину у Харкові, де вона проживала та працювала останні сім років. Тоді Альона разом із хлопцем та його родиною сіли в машину і поїхали. Цього ж дня і рідні Альони, які були в Сєвєродонецьку теж виїхали з Луганщини.
"Ми не знали куди їхати. Просто хотілося поїхати якомога далі від війни. Спочатку це був Кропивницький. Там ми зустрілися з моїми рідними з Сєвєродонецька і їхали вже разом. Потім був Хмельницький, після — ми приїхали у село Кунча на Хмельниччині. Там й зупинилися".
Тоді Альона Рязанцева почала працювати віддалено і в неї з’явилося більше часу, який вона вирішила приділити літературі.
"Я подивилася на своє життя і поставила собі ж питання: якщо я завтра помру, чи буду я задоволена своїм життям? Чи все я зробила, що хотіла? І я озирнулася назад і зрозуміла, що єдина така велика ціль та мрія, яка була в моєму житті – вона залишилася десь там в дитинстві. І я, чесно кажучи, не побачила жодної причини, чому я її не могла втілити в реальність. Тож можна сказати, що війна підштовхнула мене до реалізації дитячої мрії".
Альона повернулася до читання художньої літератури та взялася за написання власної книги, яку назвала "Афера. І нічого зайвого". Це кримінальний роман, де поєднуються детективна і любовна лінії. Головну задачу, яку ставила перед собою письменниця — відірвати читача від реальності та занурити у вигадану історію.
"Ця історія про дівчину, яка хоче пограбувати Національний банк України. Але не просто для того, щоб отримати гроші, а щоб врятувати свою подругу і себе. Протягом того часу, як вона намагається втілити свій план у життя, вона стикається з різними обставинами та людьми. Підіймаються такі питання, як гріхи та помилки минулого, за які приходиться платити. Тобто, це історія не так про пограбування, як про постійний вибір людини".
На написання цієї книжки в Альони пішло три місяці. Як каже сама авторка: написала її на одному подиху.
"Я пов’язую це з тим, що працювала журналісткою і рука трохи була набитою. І воно все дійсно дуже легко йшло. Хоча були такі моменти, коли хотілося все кинути й мені не подобалося історія і я вже під кінець хотіла здатися. Але не здалася і дописала дуже швидко".
Не дивлячись на те, що світ вже побачив книгу Альони Рязанцевої, письменниця зізнається, не відчуває тих емоцій, на які розраховувала.
"Поки в мене не має отого відчуття, що знаєте: ооо, я написала, тепер я письменниця, моя мрія здійснилася, я заспокоїлася і все тепер супер. І це найбільше моє розчарування. Тому що, якщо чесно, то я думала, коли ти вже тримаєш в руках свою книгу, то ти відчуваєш ейфорію".
Тому, каже письменниця, після написання першої книги вона не поставила крапку. І одразу написала другу. Це романтична комедія в українських реаліях. Вона про сім’ю переселенців з Сєвєродонецька, яка приїжджає до села Кунча в Хмельницькій області.
"Я хотіла поділитися своїм досвідом переселенки. Але я не хотіла робити цю історію депресивною, або занадто оптимістичною. Хотіла розповісти як то було насправді в мене. Хоча ця історія не про мене, але емоції, які переживає головна героїня, вони схожі на ті, які переживала я. І попри те, що війна – це страшна річ, але це буденність, до якої ми звикаємо і боремося. То мені хотілося показати, як переселенці пристосовуються до нового життя і як вони роблять вибір: або я приймаю ситуацію, умови й живу далі, або сиджу і плачу за втраченим минулим".
Цю книгу Альона Рязанцева планує видати наступного року. А вже зараз почала працювати над написанням третьої.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
