Юлія Лисак — вчителька хімії з Херсона. Вона народилась у 1991 році та є ровесницею незалежної України. Цей факт вплинув на її біографію, адже вона росла і розвивалась разом із країною. У 2014 році, з початком російсько-української війни, Юлія почала працювати за фахом в одній з херсонських шкіл.
Жінка лишається у прифронтовому Херсоні та продовжує викладати онлайн. Як події в країні впливали на її життя, чим нині живе та про що мріє Юлія Лисак — далі у матеріалі.
Херсонці Юлії Лисак цьогоріч виповнилося 35 років.
«Це не тільки збіг у паспорті, це ще і така моя особливість, якою дійсно хочеться пишатися. І я розумію, що історія мого власного життя розвивається в унісон з історією сучасної України. Раніше ми сприймали незалежність як даність, але на сьогодні, на жаль, ми точно знаємо її ціну», — розповідає жінка.
Юлія Лисак — вчителька хімії. Вона лишається у прифронтовому Херсоні та продовжує працювати за фахом.
«Я розумію, що тут небезпека, і не зважаючи на цю небезпеку, ми продовжуємо працювати в місті. Мені здається, саме місто і тримається за рахунок тих людей, які тут залишаються. Ми навчилися із дітьми, із колегами цінувати кожну хвилинку нашого життя, кожну хвилинку спілкування в онлайн-режимі», — говорить Юлія.
Викладати у школі Юлія почала у березні 2014-го, з початком російсько-української війни.
«Дійсно, це були буремні і важкі часи. З одного боку, ми постійно моніторили ці тривожні новини. З іншого — треба було бути готовими до будь-яких викликів саме на уроках, вміти знайти підхід до дітей, які, теж переживали всі ці події. Тому дійсно саме вибір професії і вся наша історія країни, вони тісно переплетені в моєму особистому житті», — каже вчителька.
За словами Юлії, викладання хімії для неї — не просто професія, а можливість надихати учнів пізнавати світ через науку.
«Хімія вчить нас, що деякі речовини під дією високого тиску руйнуються. Але є такі речовини, наприклад, вуглець, який під дією високого тиску перетворюється на алмаз. І я обрала саме хімію і викладання хімії, напевно, тому, що це моя суперсила. Моя здатність, можливість створювати майбутнє», — говорить жінка.
Навіть дистанційне навчання Юлія намагається зробити цікавим для учнів: з дослідами та практичними заняттями. Показує дітям під час онлайн-уроків хімічні реакції в дії.
«Я їм пообіцяла: «Ми кинемо у воду натрій». Ми вчили якраз такі лужні метали. Показала. Захват в очах був неймовірний», — каже вчителька.
Жінка знаходить час на захоплення, які допомагають їй відволікатись від буднів у прифронтовому місті.
«Для того, щоб відволіктися, окрім спорту, я обираю для себе художню літературу та кіно. Це дійсно те, що може відволікти від реалій сьогодення», — розповідає Юлія Лисак.
Вчителька мріє про день, коли до міста повернуться херсонці, які були змушені виїхати через війну, та про зустріч з вихованцями і колегами у стінах рідної школи.
«Я мрію пройтися цими пораненими вулицями, квітучими вулицями нашого міста. І, напевно, як вчитель, я ще мрію про те, що одного ранку ми всі зустрінемося в стінах нашого освітнього закладу. Ми побачимо, знову ж таки, щасливі очі дітей. Ми почуємо отой гамір в коридорах, за який ми так їх сварили, коли навчання відбувалося офлайн», — каже вчителька.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.
