"Махно" та "Стрілок" разом боронили Донецький аеропорт (ДАП). У перший день повномасштабного вторгнення разом повернулися до війська і нині у 113-й бригаді тероборони разом полюють на російські дрони, а також очолюють власні підрозділи.
Як змінилася війна за ці 11 років, у матеріалі Суспільне Харків.
"Донецький аеропорт, як на мене, по медійності був як сам Бахмут, але війна була інакша"
У цивільному житті "Махно" та "Стрілок" — Андрій та Олександр. Шлях кожного до війська почався навесні 2014 року.
"Я потрапив на війну цивільною людиною, а проти нас були росіяни, в яких за плечима по дві війни — це професійні вбивці. Було важко, страшно, але той страх взяли в кулак і вистояли. Дуже страшно перші три дні, через два тижні це стає нормою", — згадує "Стрілок".

Шлях "Махна" почався у 93-ї бригаді водієм-механіком.
"Визволення Добропілля, Новомиколаївки, Костянтинівки. Потім ми штурмували Піски та після брали участь у боях за Донецький аеропорт", — говорить військовий.
Там відбулося серйозне хрещення нашого підрозділу, ми тоді розуміли, що можемо не вийти живими.
"Сам аеропорт, ДАП, ми робили супровід, наша задача була забезпечити «коридор життя», наша задача була забезпечувати вихід танкових груп. Треба було забезпечити вивіз поранених, заходи та виходи танкових груп протягом 3,5 місяців", — каже "Махно".

"Аеропорт був як в повному оточенні, так і деблокований, засоби й сили, які застосовувались тоді, вони були інші. Наразі розвідка противника і наші технології, вони в рази серйозніші. Тоді було інше розуміння, що ти робиш", — проводить паралель "Махно".

"Пам’ятаю, що під час оборони ДАПу наша задача була — евакуація поранених і загиблих. Один з днів побратим зайшов і каже “хлопці, зустрічайте груз”. Ми як побачили, що то за груз, то був ступор. В одного з хлопців був повністю розірваний бік і пробита легеня, а він нам каже: “Дайте закурити, а то може більше не покуримо”. Щоб забрати загиблих, доводилось їх прив’язувати на броню МТЛБ", — згадує військовий "Махно".

Під час оборони аеропорту Олександр "Стрілок" був кулеметником.
"Ми в основному займалися тим, що відбивали піхотні атаки супротивника. Там була одна вогняна дуга — це Піски, аеропорт і Авдіївка. У них задача була — просто те, що вони не можуть захопити через відсутність військової майстерності, вони знищують до щебеню, і потім кидають свою піхоту. Якщо щось не вийшло, то вони повторюють — отак вони воюють. Так було у 2014 році, так було, до речі, в Афганістані. Тепер це і до нас дійшло, на жаль", — каже "Стрілок".

"Тих міст, де 2015 року люди ще сумнівались, що Росія прийде до них, зараз немає"
Повномасштабну війну обидва військові називають більш технологічною: кажуть росіяни вчаться й адаптуються.
"Після демобілізації 2015 року, я друзям казав, щоб вони не думали, що 300 км до фронту від міста Дніпра, де ми живемо, це далеко. Всім здавалось, що це нереально. А зараз вже 7 км до нашої області", — каже "Махно".
В мене було розуміння, що ця війна продовжиться. На жаль, ми тоді не змогли пробудити суспільство якісно, пояснити, що Росія — це дуже підступний ворог і він нападе на нас. За 10 років цей ворог знищив економіку, половину наших складів, на медійному рівні руйнував нашу державу. Росія це ворог, якого треба знищувати.

"Це, як на мене, війна між цивілізаціями. Якщо ми впадемо, буде дуже скрутне становище на заході. Я не певен, що в Європі знайдуться люди, які можуть так якісно виконувати оцю брудну роботу зі знищення цих моральних виродків. Це ракова пухлина, яка і далі намагатиметься захопити цивілізовані, прогресивні технологічні країни, бо інакше вони не можуть. Самі вони ніхєра, ніякого ноу-хау нікому дати не можуть", — каже "Стрілок".
Цивільні люди, вони ніколи не зрозуміють того, хто був на війні й коли ти починаєш їм розповідати про всі ті жахи, то психіка нормальної людини, вона намагається закритися від цього. Починається незгода, людина замикається у своїй “мушлі” і розповідає: це все дурня, ти чогось не розумієш, нас тут багато, ми розумніші й такого бути не може.

"У перший рік повномасштабного вторгнення був бум патріотизму, був рух народовладдя, рух людей, які хочуть боротися за свою державу. Пройшло три роки, зараз ми чуємо, що щось не так, хтось втомився, треба домовлятися — це також, я вважаю, робота російського ІПСО. На жаль, люди вже опускають руки, вони хочуть мати спокій, але це все дуже хитко й оманливо", — каже Махно.
Росія все одно добиватиметься знищення України та української державності. Поки ми не розіб'ємо ворога, не буде ніякого миру.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube