Юрій Вірченко — заслужений журналіст і диктор Харківського радіо. Його голосом оголошення на станціях та у вагонах метро звучали із дня відкриття підземки й до 2016 року.
На радіо диктор працював 38 років — з 1971 по 2009. Працювати почав одразу після закінчення Харківського інституту мистецтв.
Юрій Вірченко помер від серцевого нападу на станції метро "Київська" 28 листопада 2021 року на 72-му році життя.
Про порівняння дикторства з акторством, курйозні випадки на роботі та радянську цензуру — диктор вищої категорії обласного радіо і телебачення Юрій Вірченко з архівних записів Українського Радіо Харкова 2018 та 2019 років.
Далі — пряма мова.
Розкажіть про те, як почали працювати на радіо.
Радіо — це перше моє робоче місце й останнє, майже, бо я пішов з роботи й зразу на пенсію. Були моменти навчання, опанування, ну — і робота. Опанування, мабуть, закінчилося десь років через п'ять. Це десь 1976-78 рік. І тоді я працював не тільки на радіо. Я дуже багато років вів усі програми, бо не було чоловічого голосу і чоловіка на харківському телебаченні. Тому я на телебаченні теж вів і новини: і сільськогосподарські — тоді були галузеві редакції — і промислові, і літературні.
Хороший актор — це зовсім не означає, що буде диктором. У нас, коли відбиралися люди, щоб записати голос на меморіал слави у лісопарку, перепробували ж усіх — народних, заслужених артистів. Зупинились на мені, тому що я, мабуть, умів працювати з мікрофоном.
Коли мені мої колеги, мої однокурсники, які закінчували разом зі мною інститут мистецтва, акторське відділення, і вони відбулися у театрі як актори, казали: "Що ж ти поміняв сцену на дикторство?". Я їм відповідав: "Я зіграв за своє життя стільки ролей, скільки жоден актор не міг би зіграти в театрі".
Багато раніше було таких випадків, коли редактори щось переписували, якісь "ляпи" виходили в етер і якщо так, що яка відповідальність була на дикторах?
Диктором раніше міг стати тільки фахівець зі спеціальною освітою. І до мікрофона не допускали, я вам скажу, мабуть, з пів року я читав тільки оголошення й більш нічого. “Говорить Харків” – цю фразу довіряли вже тільки тоді, коли призначали диктором на посаді.
Коли, наприклад, ти розповідаєш прогноз погоди, то ролі особливої нема: ти читаєш текст, який тобі начитують синоптики. Але "попадав" дуже часто, коли отак прочитаєш "без опадів", а біжиш на дачі: мокрий весь, дощ пройшов такий сильний. Бабусі сидять на лавочці: "Ну що, Юрію Васильовичу, казав без опадів. Бач який мокрий!".
Як радянська цензура позначалась на роботі?
Цензура була, звичайно, і бувало таке, що анекдотичні випадки були. Наприклад, колись нам в цензурі затримали новини й принесли їх буквально за п’ять хвилин до виходу в ефір. Нам вручила людина відповідальна і ми прочитали в п’ятницю випуск, який мав вийти в суботу. Тобто, ми повідомили про те, що відбулися партійні конференції в усіх районах області, ну і по районах хто де побував, який секретар обкому партії, де побував. Тільки ми вийшли зі студії, нас вже очікував головний редактор, секретар з ідеології обкому партії, і кажуть: "Як же це ви так прочитали". Нам дали — ми й прочитали. Не прив'язали, не подивились, що це випуск не той.
Як змінилося радіо у порівнянні з тим часом, коли працювали Ви?
Більше стало голосів різних на радіо, більше ведучих. І це добре. Також більше прямих ефірів і це також позитивно.
Коли-небудь ви жалкували, що прийшли працювати на радіо?
Ні, жодного дня.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
