Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році Українське Радіо Харкова змушене було змінити режим роботи — перейти працювати дистанційно, організовувати "домашні студії" з ковдр у шафі та встигати робити програми попри відключення світла, працювати на місцях обстрілів та деокупованих територіях. Радіодім, який слугував радійникам офісом, був пошкоджений у березні 2022 року та у грудні 2023 року.
Як повномасштабне вторгнення змінило Українське Радіо Харкова — розповіді кореспондента та редактора Романа Кривка та випускової редакторки Тетяни Кривоніс.
Далі — пряма мова.
Роман Кривко — про зміни в Харкові під впливом правозахисних передач та історію радіодому
Про початок роботи на харківському радіо та улюблений формат
На харківському радіо працюю з 2007 року. Починав "польовим" журналістом та водночас ведучим інформаційно-музичного каналу "Харків-2" на обласному радіо. Згодом працював у службі інформаційного мовлення як журналіст і ведучий, готував програми від культури до економіки. Сфера інтересів — правозахисні передачі.
У 2020-х роках пам'ятаю переважно студійну роботу: щоденні півгодинні ефіри по буднях нерідко з телефонними дзвінками від слухачів. Неабияк формат і тематику корегували "ковідні" часи: пандемія обмежувала радійні можливості, часто доводилося вести ефір телефоном або ж записувати спікерів саме в такий спосіб.
Про роботу після 24 лютого 2022 року
Початок повномасштабного зустрів за місцем проживання на Північній Салтівці. Вранці з родиною виїхали в село Чугуївського району. Звідти продовжували з колегами забезпечувати ефір. Були проблеми з інтернетом та зв'язком.
Пам'ятаю, писав інформацію на папірцях, начитував їх у майстерні на диктофон телефона, а хтось із рідних стежив, аби в цей час не гавкав собака.
Повернувся до Харкова на початку березня. До середини квітня 2022 року працював і жив у багатоповерхівці на східній Салтівці. Тоді були технічні проблеми з виходом програм на область, тому здебільшого виходив у національний ефір Українського Радіо.
Для цього ходив містом, збирав інформацію про умови життя городян. Гуманітарка, черги до магазинів, брак ліків, серед яких найбільший попит мали заспокійливі. Пам'ятаю напис на дверях стоматологічного кабінету: "руській корабель іде за відомим напрямком, а ми працюємо за розкладом".
Тоді лікарі й, відповідно, пацієнти різних медустанов потерпали від браку води та електрики. Була особлива згуртованість, море емпатії та взаємодопомоги.
Потім настав період дистанційної роботи. Переїхав з частиною родини до Івано-Франківська. Усі програми записував телефоном, часто працював у тамтешньому Центрі журналістської солідарності. По суті, це були телефонні інтерв'ю з представниками різних сфер Харкова та області: оперативна обстановка, гуманітарна допомога — де й що дають, як отримати, які наслідки російського терору.
Про введення жанру репортажів у програми Українського Радіо Харкова
Липень провів у Харкові на Салтівці: пам'ятаю ракетні удари, які завдавалися по місту щоночі. Остаточно повернувся до рідного міста у жовтні 2022 року.
Репортажі з місця подій стали ковтком свіжого повітря. Відтоді цей жанр домінує у програмах Українського Радіо Харкова і є його родзинкою.
Завжди чекаю можливості виїхати за межі обласного центру й поспілкуватися з тими, хто проживає на прикордонних, прифронтових та деокупованих територіях області: що змінилося, які потреби, у яких умовах живуть, чи є вода, світло, дрова, газ…
Радіоматеріали публікуються на платформах Суспільного, тож завдяки колежанкам із сайту, слухачі можуть їх не лише послухати, а й почитати, подивитися фотографії.
Про історію "Радіодому"
Один із спецпроєктів Українського Радіо Харкова — "Радіодім". Саме так називали цю будівлю (будівлю, де розташована студія — ред.) кінця ХІХ століття не одне покоління радійників. За 17 років своєї роботи в радіодомі нині відкриваю наново радіожиття, яке було набагато раніше — від 1970-х до 2000-х років.
Ця будівля зводилася як осередок знань для юних жительок міста. Вона не була комерційним проєктом. Такою й лишається уже понад сторіччя.
Хочеться вірити, що невдовзі команда Суспільного мовитиме здебільшого про відбудову та розмінування Харківщини, а не про щоденні обстріли міста й районів. Усі кореспонденти, редактори, відеографи, режисери, водії та наші читачі, слухачі й глядачі зможуть спати без тривог й очікувань на влучання, а зранку продовжити свою місію у мирному Харкові, та вільній і безпечній області.
Тетяна Кривоніс — про програми харківського радіо, "новини з шафи" та "доковідні" часи
Про початок роботи на харківському радіо, "доковідні" часи й зміни під час пандемії
У команді харківських радійників, Українського Радіо Харкова, я з 2015 року. Спробувати себе тут мені запропонували в ХДАКХарківська державна академія культури: після "Соціальної педагогіки" вже закінчувала бакалаврат на факультеті "Культурологія" і в деканаті сказали, що на радіо шукають новеньких і можна перед магістратурою трохи попрацювати. У липні 2025 буде 10 років, як я тут.
Працювала редакторкою, робила різні програми, опитування, сюжети, збирала випуски новин. Була ведучою. Рік чи кілька суміщала роботу на сайті "Суспільне Харків" з радійною. Потім разом із нашою командою ми опанували подкасти: "Місто Барабашово", "Ан-26", "П'ятеро з ломбарду", "Пошрамований".
Перед повномасштабним вторгненням знову повернулася на радіо, і з 2023 року стала випусковою редакторкою.
"Доковідні" часи були насичені поїздками, прямими ефірами, до Радіодому приходило багато різних гостей, жваві розмови, цікаві і важливі теми, дзвінки в студію. Виїзні студії у Каразінському університеті та проведення Радіодиктантів, прямий ефір з дворику Літмузею, День музики у дворі радіодому.
Під час пандемії був інтенсивний онлайн і головна тема: що там і як з хворими, лікарями і лікарнями, забезпеченням, лікуванням, правилами безпеки, профілактикою, щепленнями і сприйняттям обмежень.
Щойно почали оговтуватися від "ковідного удару" — повертатися до студійних ефірів, залучати спікерів до очних зустрічей, прямих включень, запускати різні проєкти — стався інший удар. Російське повномасштабне вторгнення.
Про роботу Українського Радіо Харкова після 24 лютого 2022 року
Мабуть, всі мають історії про той лютий. 23 лютого офіційно вторгнення ще не звучало, але вже відчувалася реальна напруга, і коли все почалося наступного дня, то не могла натішитися зі свого рішення забрати в переддень ноутбук з роботи.
Через початок вторгнення у нас обірвалася низка проєктів, серед них і "Дім", де мали звучати історії тих, хто став переселенцями з 2014 року і кому новою оселею стало модульне містечко у Харкові. Тепер такі історії стали буденністю, а разом із ними і розповіді про наслідки російських ударів.
Наш Радіодім у перші ж дні повномасштабного вторгнення зазнав пошкоджень внаслідок обстрілу неподалік. Після того спроби організувати дистанційну роботу на кілька місяців обірвалися, доки Силам оборони не вдалося відтіснити російських військових. Тоді зменшилася щільність ударів і стали можливими відновлювальні роботи.
В останні дні грудня 2023 року буде ще один удар неподалік, але Радіодім і наше мовлення його витримають.
Харківщина не була поза увагою на радіохвилях. Щодня були включення в загальнонаціональний ефір Українського Радіо. З різною частотою ця традиція — "перекличка" з регіонами — лишилася і тепер. А крім того, регіональні редакції долучаються до створення й іншого контенту для радіоаудиторії по всій країні.
Про зміни у форматі ефірів і робочої рутини внаслідок повномасштабної війни
Під час вторгнення наші ефіри трансформувалися. Ключова тема — війна. Її наслідки, перебіг — завжди перші у новинах. Не минаємо й інші проблеми та історії, але російське вторгнення всюди лишає свій відбиток і низка "довоєнних" проблем такими тепер вже не сприймаються.
Ми працюємо дистанційно. Російські обстріли не дають змоги організувати безпечну роботу в студії. Нею стали шафи й ковдри, а офісом — кухня.
При цьому завжди присутня тривога, що в будь-який момент може бути обстріл, аварійне відключення електрики, за якою "піде" інтернет та мобільний зв'язок і просто не вистачить часу перебазувати свою "мобільну студію" і оперативно вийти в ефір. Але тішить, що навіть у такому разі, завдяки технологіям, на наших хвилях слухачі з Харківщини чутимуть загальнонаціональний канал Українського Радіо.
Робоче місце — будь-де, аби були електрика, інтернет, ноутбук, навушники, мікрофон та диктофон і майстерна робота наших інженерів, що пускають "новини з шафи" та "репортажі з полів" у світ.
Про репортажні програми Українського Радіо Харкова
Радіорепортаж — це наш улюблений формат зараз. Є й інтерв'ю онлайн, і телефоном тощо, але робота у форматі живого спілкування тут і зараз дозволяє не тільки мати звук гідної якості в ефірі, а й передати живі емоції простих людей чи навіть професійних спікерів, або "показати" експертів за роботою.
Гра з інтершумами додає розмові неперевершеного шарму та ефекту присутності — слухач іде розбитою фермою разом із журналістом, встигає завдяки звукам відчути це місце; потрапляє в укриття разом із саперами та стежить за контрольованим підривом російської міни-"пелюстки"; співчуває тим, хто кілька годин тому внаслідок влучання російського КАБу, втратив близьких, майно чи житло.
Про особливості мовлення Українського Радіо Харкова під час вторгнення
Ми мовимо у будні з 17:35 до 18:00. Зараз основними складниками ефіру Українського Радіо Харкова є новини, погода, і "Про головне" — це наша традиційна вечірня суспільно-політична програма, в межах якої звучать і спецпроєкти, цикли, об'єднані тією чи іншою темою або проблемою.
Це і "Харківський Євромайдан" — про події 2013-2014 років у Харкові; "Місто сили" — про те, як створюють робочі місця, започатковують власну справу харків'яни та які є перспективи місцевого бізнесу, шляхи розвитку і підтримка; "(Не)безпечні" — про розмінування Харківщини; "Цивільний фронт" — був про тих, хто підтримував життєдіяльність Харкова та області.
Загалом було у 2023-2024 роках, а частина продовжує лунати й нині, 14 різних за тривалістю і тематикою спецпроєктів: від репортажів зі звільнених територій до історій наших захисників.
Де б не готувалися ці програми — у них спільний Радіодім. І у нас. Теперішніх і колишніх. Коли я вперше прийшла, то була зачарована ним. Цей фасад, ці високі стелі… так, був старий ремонт, але неперевершена будівля кінця 19 століття в компанії з її жителями, "радіолюдьми", як казали старші колеги, продовжує бути центром тяжіння попри дистанційку.
І хоч наш Радіодім зазнав пошкоджень, вони "несмертельні" та їм вже частково допомогли "загоїтися". Неправильно надто прив'язуватися до місця. Українське Радіо Харкова навчилося за цей час працювати будь-де і в будь-яких умовах. Але хочеться все ж, щоб після перемоги ми могли продовжити будувати нове століття радіо в нашому Радіодомі.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
