25 серпня — рік, як харків'янин Андрій Пільщиков, відомий як "Джус", загинув в авіатрощі на Житомирщині разом з колегами В’ячеславом Мінкою та Сергієм Проказіним.
В етері Суспільного мама Андрія Пільщикова Лілія Авер'янова поділилася спогадами про сина.
Коли в Андрія з'явилася любов до авіації?
Точкою відліку, мабуть, було п'ять рочків, коли ми зібрали першу модель літачка. А далі була різноманітна діяльність навколо авіації. Але що саме хоче бути військовим льотчиком він сказав перед тим, як треба було вступати (до вишу — ред.). Були різні проблеми. Наприклад, з корекцією зору. Ми все робили разом та я нічого не заперечувала.
Наскільки складним для Андрія було навчання?
Кожен рік були свої складнощі. Наприклад, перші два роки він застав стару ще систему. З початком АТО з'явився вже дуже хороший начальник університету, який всю увагу зосередив на підготовці наших льотчиків. І керівництво нове університету повітряних сил ім. Кожедуба зіграло дуже велику роль, щоб льотчикам надавалася максимальна кількість ресурсів. Ви знаєте, наскільки погано було з підготовкою льотчиків у перші роки незалежності.
І саме цей випуск, де навчався Андрій, він був фактично експериментальний. Вони отримали всю можливу на той момент базу для підготовки.
Чи були в Андрія якісь улюблені літаки? З якими найбільше любив мати справу?
Звичайно, він дуже любив свій МіГ-29. Але вони були на навчаннях міжнародних, де були американські льотчики. І звичайно ближчим йому став літак F-15, американський. Він розумів, що нам F-15 більше підішли б, але їх не багато нам могли б надати. Знадобилася ціла коаліція країн, багато масових літаків, ситуація з F-16 виявилася результативнішою.
Що він розказував, можливо, найбільше про свою роботу та завдання? Якими хвилюваннями ділився?
Хвилюваннями не ділився ніколи й ми не хвилювалися. Ми обидва не показували хвилювання. Хіба друзі потім розповідали, що коли були дуже стресові місії, коли вони ледь виживали після бою, було видно, що він в стресі й треба дати перепочити. Але я цього всього не знала, я зараз чую все це від побратимів.
У нас з ним були дуже короткі сповіщення, переважно переписувалися. І дуже багато лірики не було. Ані я, ані він не є ліриками в спілкуванні. Дуже по-діловому, за потреби. Звичайно, він думав про мене, а я про нього. Але це було не дуже сторонньому оку помітно.
Андрій вплинув, зокрема, у США на рішення, щоб Україна отримала літаки F-16. І навіть сенатор Салліван говорив про те, що його дуже надихнув "Джус". Якими якостями володів Андрій, що міг так впливати на людей?
Для цього потрібен був цілий комплекс якостей. Це було не з чистого аркуша. Його запросила американська сторона. Там у завданні було написано, що для інформування політичних кіл у суспільства Сполучених Штатів щодо перебігу війни в Україні та її повітряної компоненти. У них було з перших рук мало відомостей.
Андрій застосував всі свої вміння, весь свій шарм та харизму. Він давно наслідував багато традицій закордонних льотчиків, надивився фільмів "Top Gun" та решти…
Настільки все увібрав в себе, що був одночасно і льотчик, і політик, і дипломат, і актор. І тільки все це разом могло так подіяти на американців. Він перейшов не тільки на їх мову, якою вони розмовляють, а це була і мова візуальна, на рівні душевного сприйняття. Що це хлопець з їхнього середовища.
Там серед перемовників було багато льотчиків, Марк Келлі ще й астронавт. І їм було дуже цікаво. Коли починалися якість зустрічі, казали — 15 хвилин. Нічого подібного. Вони як починали слухати, то це перетворювалося на дві години. Адже ось так, просто з поля боя, вони вперше чули. І це на льоту ставили питання, а він зі своєю відвертістю розповідав, наскільки їм тяжко. Що вони працюють, як камікадзе. Що вони мають такі обмеження, що не чесно, що Україну кинули без допомоги проти такого ворога, дуже оснащеного. Вони хоробро борються, вони все роблять для захисту України. Але вони мають технічні обмеження. І тому він всіляко обклав їх такими аргументами та фактами, що вони не змогли йому відмовити.
Читайте також: Мати загиблого пілота Андрія "Джуса" Пільщикова посиділа в кабіні F-16, на якому мріяв літати її син
Наскільки зараз є нові дані, як тривало розслідування авіатрощі в якій загинув Андрій?
Військове розслідування зробили досить швидко. ДБР вже довше робить це, мене не сповіщають. Буквально два дні тому ми відвідали селище Сінгури у Житомирській області. Поспілкувалися з місцевими мешканцями, на чиїх очах це сталося. Це вулиця Миру…
Хлопці, по розташуванню місць, які нам показали, вони до останнього уникали падіння на житлові будинки. Ось один літак впав у поле на один бік цієї вулиці. І за будинком другий літак впав у лан. Після зіткнення вони втрачали висоту, а поруч була школа зі стадіоном.
І це велике диво, що нічого не постраждало на землі, тільки горіла трава.
І мені сказали, що Андрій на землі ще був живий. Розуміли, що буде безрезультатно, але забрали його швидкою допомогою.
Ми побачили місця, де впали військові літаки. Ми посадили там квіти. І знайшли деталь від літака.
Я розумію, що вони катапультувалися горизонтально. Літаки повернуло в бік і замість вверх, вони полетіли в бік. І висоти критично не вистачало для розкриття парашутів. Але під час падіння літаків нічого на землі не постраждало. Жодної шкоди. Це дивовижно. Ми прийшли до висновку, що вони робили це усвідомлено.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
