Щотижня волонтери роблять до п'яти виїздів до населених пунктів північного прикордоння Харківської області, щоб вивезти дітей та дорослих в рамках оголошеної примусової евакуації.
Про це Суспільне Харків розповів керівник евакуаційного загону Товариства Червоного Хреста Ігор Клименко.
Олену разом з доньками 11 і 16 років евакуювали з Івашків — це село розташоване на самому кордоні. Троє дітей Олени, яким понад 18 років, залишилися у селі. Жінка каже, якби не примусова евакуація — не виїжджала б.
"Вони ж зробили червону зону, якби не червона зона, я б нікуди б не поїхала. Ми чуємо прильоти й чуємо, куди воно летить, ми ховаємось. А там далі, не знаю. Там тільки чути, як прилітає. Ну, зараз на Харків, а тоді на Золочів, щоб я могла приїжджати город досадить. Дуже важко, у мене там господарство лишилося, собаки", — говорить жінка.
Серед евакуйованих — Оксана з 12-річним сином: виїжджати планували, але відкладали до останнього.
"Завжди думали (евакуюватися — ред.), потім трішки заспокоїться — знову (сидимо — ред.), близько впаде — знову їдемо, потім сидимо, зв’язку немає — їдемо, зв’язок з’явився — сидимо. Хотілося б тимчасово виїхати — і повернутися додому", — каже Оксана.
З собою родина взяла ноутбук та книжки: "Це все тепер наш дім". Сім'я житиме у друзів у Харкові.
24 квітня з Івашків евакуювали 15 дітей — це 9 сімей, повідомив начальник військової обладміністрації Олег Синєгубов. Більше дітей в Івашках немає.
Тетяна разом з чоловіком та сином евакуюється з прикордонних Липців. В під’їзді, де вона жила, залишилася одна жінка: решта через постійні обстріли виїхали.
"Ну, оці вибухи, це просто… За два дні вже немає сил, нерви не в порядку, уже все не в порядку, вся трусишся", — розповідає Тетяна.
За словами командира евакуаційного загону Товариства Червоного Хреста Ігоря Клименка, цей виїзд минув без обстрілів — що рідкість для прикордоння.
Волонтери неодноразово потрапляли під російські удари, найважче під час евакуації — заїхати й виїхати з населеного пункту.
"Від нас нічого не залежить, на жаль. Коли обстріл, стараємося реагувати. Є інформація, звідки й що береться, але не завжди можна зреагувати, по-різному буває", — говорить Клименко.
Діти повинні жити спокійно, не чути цього всього жаху, тому що Харків теж потерпає від обстрілів, але це ракетні обстріли, а сюди дістає все: міномети 120, артилерія, РСЗВ, дістає все. Прилітає не один раз на день, не два, не три. Це небезпечно, і я згоден повністю, що дітям потрібно виїжджати.
"У Дворічній ми працювали 2022-2023 рік. Ми були — люди не хотіли виїжджати, ми приїхали (знову — ред.), а хати й людей вже не було, на жаль, в живих — вони загинули. Прямий приліт був у хату, загинули мати, батько і син", — згадує історію однієї з загиблих родин Ігор Клименко.
За даними Харківської військової обладміністрації, з початку цього року до більш безпечних районів області переїхали понад 500 людей. Евакуйованим надають фінансову та гуманітарну підтримку, а за потреби — безплатне тимчасове житло.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube