Від початку повномасштабної війни кількість жителів у Малокомишуваському старостинському окрузі під Ізюмом на Харківщині зменшилася уп’ятеро. У перші дні вторгнення місцеві села опинилися на лінії зіткнення і на пів року потрапили в окупацію. За словами старости округу Юрія Третьякова, села зруйновані на 90%, за півтора року після звільнення електрику та зв’язок вдалося відновити частково.
Як нині живуть люди в Малій Комишувасі й чи є перспектива відбудови — матеріал Суспільне Харків.
60 років прожила у селі — після окупації живе з чоловіком у гаражі: історія Галини Івлєвої з Малої Комишувахи на Харківщині
Галина Івлєва разом з чоловіком Олександром понад рік вимушена жити у власному гаражі: подружжя повернулося з евакуації додому восени 2022 року, після звільнення Малої Комишувахи українськими силами оборони. На початку вторгнення село опинилося на лінії фронту, потім пів року було в окупації російських військ.
"Я казала чоловіку, що пішки, рачки буду лізти, але хочу додому. А вирішили виїжджати у березні, тому що стіни вже не було. Ми зараз в гаражі живемо і погріб цілий залишився. Ми сиділи в погребі, крісла старі повиносили. А воно торохтіло все. Стіни не стало й пішли. Ми 14 березня пішли, а влучання було 14-го у ніч", — згадує Галина.
В евакуації жителька села мріяла про якомога скоріше повернення додому, у Малій Комишувасі вона жила від народження — 60 років.
"Пів року були не вдома, пів року плакали. Спочатку дійшли під Барвінкове у село Рідне. Місяць ми там були, а коли там почалися обстріли, тоді поїхали у Дніпропетровську область — у чоловіка тітка там", — каже жителька Малої Комишувахи.
Будинок Галини побитий обстрілами. Одна стіна зруйнована — її родина заклала ящиками з-під російських боєприпасів. У дворі під час окупації жили росіяни, у городі стояла їхня важка техніка.
"Повернулися, побачили тут купи сміття. Ми ж нічого не знали. Зв’язку не було. Дзвонили, а ніхто нічого не знає. Один каже, що двох стін немає, другий каже, що однієї стіни немає. А коли прийшли у Рідне, нам казали, що від хати залишилися самі руїни. Я сказала чоловіку, що землянку викопаю і буду жити, поїду додому", — говорить Галина.
З родиною нині живуть 19 котів та собака: частина жила з родиною до бойових дій, інші — приблудилися, тому що господарі або виїхали, або померли.
"Нам сказали, що собака у нас живий лишився. Ми, коли йшли, собак відв’язали. Думали, що за нами підуть, а вони лишилися", — розповідає жителька села.
Уп'ятеро менше жителів та зруйновані на 90% села: Малокомишуваський старостинський округ через два роки повномасштабної війни
Усього Малокомишуваський старостинський округ налічує дев'ять сіл. Вони почали перетворюватися на "села-привиди" після початку повномасштабного вторгнення, говорить староста Юрій Третьяков: комунікацій немає, інфраструктура знищена, оселі зруйновані. До бойових дій та окупації округ було близько 1000 жителів, нині залишилося 182 – уп’ятеро менше, каже Третьяков.
"Є село, де взагалі жодного мешканця — це село Копанки. У Семенівці проживає двоє людей, у Шпаківці — двоє. Бражківка й Сулигівка — до шести людей. Тобто, три-чотири села, де ще жевріє якесь життя. Всі інші села зруйновані десь на 90%, тому люди не повертаються. Світла немає, води немає, газу немає і життя немає. Немає, де жити, немає, куди голову схилити. Люди, які повертаються до своїх домівок — це вік 50+", — говорить староста округу.
У Малій Комишувасі також немає світла, газу та зв’язку, нині тут живе 15 людей, до вторгнення проживало близько 140, каже Третьяков.
"У селі був фельдшерський пункт — росіяни зробили з нього туалет. Школу розбили, клуб, сільську раду, магазини й пошту. Взагалі жодної інфраструктури не залишилось. Які перспективи — складно сказати. Я сподіваюся, щоб цього року сюди хоча б повернулося світло. Вже 2024 рік, деокупація була 10 вересня, але не в усіх селах є світло. Сніжківка, Донецьке та Топольське — села, де є світло. Всі інші — без", — зазначає староста.
Автобусне сполучення між Ізюмом та Малої Комишувахою відсутнє.
"Такого автобуса й взагалі не було. Є сполучення Харків — Барвінкове. Автобус вранці йде на Харків і ввечері. На цей автобус люди можуть розраховувати", — говорить Третьяков.
Дрова, вода та продукти — від волонтерів. Як Мала Комишуваха виживає без водопостачання, газу та світла
За словами старости, людям, які залишаються у селах округу, благодійні організації допомагають продуктами, привозять воду та хліб.
"Раз на тиждень волонтери завозять по дві хлібини, продукти. Гуманітарна допомога — раз на місяць. Волонтери напряму їдуть у села, сигналять й люди знають, що приїхали волонтери. З продуктами все налагоджено. Вода – є колодязі, джерела, але з березня волонтери обіцяли завозити 90 літрів на людину у Малу Комишуваху", — каже Третьяков.
За його словами, волонтери обіцяють охопити підвезенням води також Бражківку, Сулигівку та Сніжківку.
Місцеві волонтери вже допомогли поставити вікна та привозять дрова, зокрема, й для Галини з Олександром.
"Не вистачає. Ми все одно у посадку ходимо, де повалені дерева лежать: сухостій і після бомбардувань багато дерев. Ми ходимо, де вже сапери пройшли. Собака з ними ходила, тому туди не боїмося ходити. Палива у нас йде каністра 20-літрова на місяць (на бензопилу і генератор). Генератор волонтери нам доставили", — говорить Олександр Кокович.
Олександр та Галина разом отримують мінімальну пенсію.
"Економимо, користуючись тим, що ми садили город, на продуктах. Завдяки цьому заправляємо й бензопилу, й генератор", — каже житель села.
Нині вони збирають гроші на відновлення будинку.
"Сподіваємося, що за весну та літо закладемо стіну. Сподіваємося на допомогу волонтерів, тому що будівництво – це дуже дорого. Ми купили вживану цеглу. У нас проблема – піску немає. Але кажуть, що будівельники їздять з усім своїм, із сумішами", — зазначає Олександр.
Їхати з села подружжя не збирається.
"Тут батьки мої поховані. Це будував батько хату. Навіть не я її будувала. І чого я повинна їхати кудись? Мені вже пізно щось починати заново все", — говорить Галина.
Перспективи відновлення села послаблюються через наближеність до фронту, говорить староста округу Третьяков.
"До лінії фронту у нас максимум 50 кілометрів. А є місцями 30-40 кілометрів, тому теж держава поки не вкладає в розвиток, плани не складає. У нас Куп'янськ недалеко, Лиман недалеко, Луганськ, 30 кілометрів до Донецької області — тривають бої там. У нас "червона зона", де все може бути — впевненості немає, як усе складеться. Будемо сподіватися на краще, що хлопці наші вистоять. Це теж впливає на ситуацію в селах", — зазначає староста округу.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube