Військовослужбовиця за позивним "Вільна" боронить Харківщину та вчить побратимів, як вчасно та правильно надати допомогу тоді, коли швидко евакуюватися неможливо. Вона замінила на війні свого брата, була помічником кулеметника на позиціях піхоти, а нині — служить бойовою медикинею у бригаді "Хартія".
Як "Вільна" долучилася до війська
"Вільна" родом з Полтавщини, долучилася до війська у 2025 році.
"Це не я обрала собі позивний, а мій взводний. Він сказав, що хай буде «Вільна». Сама я з Полтавської області. Мені 30 років, я з дитинства хотіла піти до армії, але мене батько не відпускав і так моє життя складалося — то туди, то сюди. Потім я подумала, чого б не перевірити, чи пройду я цей складний шлях. Так я подала заявку в «Хартію»", — згадує бойова медикиня.
"Коли почалася повномасштабна війна, у мене пішов брат служити. Я допомагала його сім’ї, у нього троє діток, треба було допомогти подивитися, а тоді його списали, і я вирішила, що піду я, хтось з родини", — каже "Вільна".
Бойовий шлях "Вільної"
"Вільна" спочатку була помічницею кулеметника і виходила на позиції разом із піхотинцями, розповідає військова. Каже, перший вихід тривав 24 дні.
"Перший мій вихід був, на другий день ми виносили «двухсотого». Руки боліли, важко було нести. Я нервувала, мене заспокоїли. Погода було погана, слизько, дощ, тягар в руках, броня, ми так ішли десь дві години", — згадує військова.
Один раз мені було страшно, коли я вийшла і завис на нами "Мавік", він хвилин п’ять висів, але мені здавалось — це вічність, мене, знаєте, аж трясло. Я подумала, чи не перебільшила свої сили, а потім заспокоїлась, все було добре.
Після повернення з позицій, каже "Вільна", їй запропонували перевчитися на бойового медика. Тепер вона і сама навчає побратимів.
"Моя задача — навчити надати першу домедичну допомогу. Ми їх вчимо, щоб вони не боялися: вони прибігли до пораненого, обстежили його, надали йому допомогу, де потрібен турнікет, де потрібно затампонувати, де треба пов’язка. Щоб вони знали, що робити з яким пораненням. Раптом буде потрібно, бійці на позиціях виходять до нас на зв’язок і ми їм говоримо, які будуть їх наступні дії до того, як буде евак", — пояснює "Вільна".
Стараються якнайскоріше виводити, але дрони постійно. Я кажу бійцям, що впершу чергу — це їхні життя, тому треба вміти допомогти і побратимам. В першу чергу, що можна зробити на полі бою — це накласти турнікет, також перев’язки треба вміти. Бо бувають такі випадки, коли турнікет не потрібен, а достатньо бандажу, тому бійці мають знати, коли і що робити.
"Вільна" говорить, що хотіла б по завершенню війни подорожувати Україною і, можливо, залишитися жити у Харкові.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
