На другий тиждень вересня 2026 року припадає четверта річниця звільнення Куп'янська, Вовчанська, Ізюма та Балаклії під час харківської контрнаступальної операції. 8 вересня український прапор замайорів над Балаклією, 10 — над Ізюмом та Куп'янськом, 13 — над Вовчанськом. За чотири роки після деокупації ці міста залишаються під російськими ударами, а на Вовчанськ та Куп'янськ окупанти здійснили повторні наступи, зруйнувавши критичну інфраструктуру та житлові будинки.
Що відбувалося зі звільненими містами протягом останніх чотирьох років та в якому стані вони зараз — у матеріалі Суспільне Харків.
«Якщо це тоді не вдалося, чому це має вдаватися зараз?»
На початку осені 2022 року українські військові за менш ніж місяць відкинули росіян із кількох сотень населених пунктів і майже повністю деокупували Харківську область. Передумов до повернення росіян на всі території, які вони тоді втратили, наразі немає, вважає речник Угруповання об'єднаних сил Віктор Трегубов.
«Просувань на Харківщині у них якихось значних немає, бо не можна вважати просуванням посадку десь на Великобурлуцькому напрямку, безпосередньо в прикордонні, без населеного пункту, просто у посадці. Ну, там ховрахи будуть на референдумі голосувати. І, навпаки, є українські контрнаступальні операції — як у випадку, наприклад, операції «Хартії», яка трішки зняла загальне навантаження з міста Куп'янська», — говорить Трегубов.
За його словами, цілі окупантів за чотири роки здрібніли: вони хочуть захопити Куп'янськ і сусідній залізничний вузол Куп'янськ-Вузловий, а також встановити 20-кілометрову зону контролю.
«Об'єктивно, вони цього не змогли зробити за три роки, коли це було робити легше, бо просуватися було все ж таки легше, коли не було цієї ситуації з БпЛА, коли весь хід війни не перетворився на спробу перетнути кілзону так, щоб тебе не вбило згори. Якщо це тоді не вдалося, чому це має вдаватися зараз?» — каже Віктор Трегубов.
«Це хаотичний вогонь, хаотичні руйнування»
Коли українські війська у 2022 році відігнали окупантів від Куп'янська, ті одразу ж почали систематично його обстрілювати, а пізніше знову наблизилися й стали просочуватися в місто. Нині в Куп'янську зруйновані дороги, мости, енергетика, майже не лишилося вцілілих будинків, розповідає керуючий справами виконкому міськради Віталій Саяпін.
«Вони нищівно — я добираю слова — знищували житловий фонд. Зносили все підряд, не зважаючи на те, перебувало там цивільне населення чи не перебувало. Це хаотичний вогонь, хаотичні руйнування. "Килимові" бомбардування, можна так сказати. В один день я особисто навіть нарахував: 18 КАБів за 30 хвилин у мене над головою пролетіло», — говорить Саяпін.
За його словами, для міста та громади вже розробляють плани відновлення.
«Ми з оптимізмом намагаємося дивитися в майбутнє, тому цього року ми розробили стратегію розвитку Куп'янської міської територіальної громади, яка передбачає поступовий аналіз наслідків збройної агресії, розроблення і впровадження планів відновлення», — говорить Віталій Саяпін.
Звісно, коштом місцевого бюджету ми цього не зробимо — це багатомільярдні суми. Тому ми розраховуємо на залучення інвесторів, у першу чергу міжнародних. Ми розуміємо, що в соціальну сферу інвестувати невигідно, тому в першу чергу ми прораховуємо питання й можливості, де цей інвестор може заробити.
«Тактику випаленої землі вони застосовують, щоб захопити місто»
Менш ніж за два роки після деокупації росіяни спробували повторно захопити Вовчанськ, а коли їм це не вдалося зробити — почали руйнувати місто, говорить начальник МВА Тамаз Гамбарашвілі. За його даними, на сьогодні Вовчанськ знищений на 90% — в південній частині міста ще залишились поодинокі не повністю знищені будівлі.
«У 2024 році наші збройні сили дали відпір, і вони (росіяни — ред.) не змогли захопити місто. І тому, якщо не можуть захопити, вони починають знищувати місто. Вони почали застосувати керовані авіабомби. На початку другого наступу було по 50-60 керованих авіабомб тільки по місту Вовчанську», — говорить начальник МВА.
Тактику випаленої землі вони застосовують, щоб захопити місто. Але місто тримається: вже 2,5 року ми тримаємося, Збройні Сили тримають.
Питання відновлення, за словами Тамаза Гамбарашвілі, нині на паузі, тому що Вовчанськ та прилеглі до нього населені пункти на початок вересня 2026 року перебувають в зоні активних бойових дій, а в громаді триває евакуація.
«Війна продовжується, лінія зіткнення — в межах населеного пункту, і дотепер проходять бойові дії не тільки у Вовчанську, а й у всіх прикордонних населених пунктах. Тому сьогодні важко планувати, важко казати щодо майбутнього Вовчанська і Вовчанської громади. Тому ми сподіваємося на найближче закінчення війни, і тоді ми будемо планувати», — сказав очільник МВА.
Але це колосальна робота. Давайте будемо реалістами, ми бачимо ці світлини, ми бачимо, що зараз залишилося від міста, тому некоректно зараз порушувати це питання. Дочекаємося закінчення війни, і тоді повернемося до відновлення нашої громади.
«Вовчанськ перетворили на Маріуполь за п'ять днів»
Майже два з половиною роки росіян у Вовчанську стримує 57 окрема мотопіхотна бригада. У боях за місто військові вбили й важко поранили понад 18 тисяч окупантів, говорить офіцерка відділення комунікацій бригади Руслана Богдан.
«Ми тримаємо оборону по річці Вовча. Це природна перешкода, яка допомагає нам оборонятися. Наша задача — не допустити ворога далі за річку. Вони намагаються постійно її перейти. Для цього використовують різні засоби на різних етапах оборони самого міста. Вони намагаються влаштовувати понтонні переправи, намагаються перекидати мотузки і проходити по одному. Було багато спроб», — говорить Богдан.
З першого дня ми бачимо великий ресурс, який ворог залучає для того, щоб окупувати цю частину Харківщини. Зокрема, якщо згадувати початок повторного наступу на Вовчанськ, російська армія заходила сюди колонами, великою кількістю людей та техніки. Знищили, в тому числі, район багатоповерхівок. Там, де він був, сьогодні тільки каркаси цих багатоповерхівок залишилися.
«Ворог намагався зрівняти з землею місто, для того, щоб — так вони думали — легше було захопити місто. Втім, такі намагання ворога стерти все під землю призвели до того, що сьогодні бої в самому місті є неможливими, бо все бачать дрони, розвідка і, відповідно, ударні дрони відпрацьовують по всьому, що намагається рухатися містом. Там немає дерев, немає зеленки, куди сховатися, і те, що залишається від будинків, не є ефективним укриттям для того, щоб переміщуватися і проводити якісь активні дії», — розповідає Руслана Богдан.
Бачимо, що ворог не шкодує нічого живого, нічого надбаного і збудованого, нічого, що було розвинено, а Вовчанськ був розвинутим містом. Там було і кілька заводів, і дитячі школи, садочки, гуртки. Не шкодує ворог абсолютно цієї території. Бачимо, що він намагається її окупувати не для життя, а заради смерті.
За словами моїх побратимів, які брали безпосередню участь у боях за місто, в тому числі на початку повторного наступу… Вони казали, що Вовчанськ перетворили на Маріуполь за п'ять днів.
Про безпекову ситуацію в Ізюмі через чотири роки після деокупації
В Ізюмі, що на південному сході Харківщини, росіяни за чотири роки уразили майже тисячу об'єктів, з них приблизно п'ята частина не підлягає відновленню, каже начальник місцевої військової адміністрації Сергій Федченко. За його словами, відразу після деокупації атак на місто не було, але пізніше вони почалися.
«Раніше застосовували РСЗВ, пізніше були "Шахеди", зараз уже додалися, на жаль, ракети-дрони "Бандероль», а також додалися КАБи, на яких вже стоять зараз модулі УМПКУніверсальний модуль планування та корекції, які вже почали долітати до центру міста», — говорить Федченко.
У четверту річницю звільнення Ізюма — 10 вересня — «Укрзалізниця» повідомила про тимчасове припинення залізничного сполучення з містом через безпекову ситуацію. З кінця червня в Ізюмі фіксують найбільшу інтенсивність російських ударів після деокупації, каже начальник МВА.
«Зараз безпекова ситуація не дозволяє заходити ні благодійним фондам, ні організаціям, і в місцевому бюджеті немає таких коштів, за які ми б могли капітально відновлювати будинки. І цей момент, що ми не можемо зараз почати відновлювати ні школи, ні дитячі садочки, хоча б мінімальну кількість, це заважає нам», — говорить Федченко.
«Намагаються, в тому числі, боротися з коровами, свиньми, курами»
Сусідню Балаклію, за даними МВА, перші вісім місяців після звільнення росіяни не обстрілювали. Далі були поодинокі удари ракетами та обстріли з РСЗВ. У 2025 році росіяни почали застосовувати по місту «Шахеди».
Найбільше атак на місто і сусідні населені пункти прийшлося на 2026 рік, особливо на серпень, коли росіяни застосовували балістичні ракети, «Бандеролі» і реактивні «Шахеди», каже начальник місцевої військової адміністрації Віталій Карабанов.
«З початку року ми на сьогодні фіксуємо 79 ворожих обстрілів по території всієї громади, більша частина, приходиться по місту Балаклії. За серпень місяць — 34 обстріли, а за вісім днів вересня 2026 року ми вже фіксуємо більш ніж вісім», — каже Карабанов.
Терор місцевого населення. Приватні домогосподарства, багатоквартирні будинки, непрацюючі або працюючі цивільні підприємства. Це і по агросектору: склади, ферми, тобто намагаються, в тому числі, боротися з коровами, свиньми, курами.
Попри удари, говорить Карабанов, масового від'їзду людей із Балаклії не фіксують, у місті з 2023 року зберігається стала кількість жителів — приблизно 18 тисяч людей: це на 30% менше, ніж було до повномасштабного вторгнення.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
