Рідні та побратими загиблих тероборонівців 113-ї бригади зібралися на акцію памʼяті біля зруйнованого штабу на вулиці Селянській, куди росіяни скинули авіабомбу 2 березня 2022 року.
Євген Задорожний, який був командиром 113-ї бригади ТрО протягом 2022-2024 років, розповів Суспільному, що на момент російського удару в будівлі штабу було близько 50 людей — 14 із них загинули.
"Це були бійці 113-ї бригади, а також офіцери, які надавали допомогу, і потім були переведені до 113-ї бригади з Харківського обласного військового комісаріату. Близько 30 поранених. Тяжкі, легкі — я один із них, я був тяжкий. Мене госпіталізували одразу: в мене було поранення голови, грудної клітини й лівої руки", — розказує Євген Задорожний.
(2 березня 2022 року, — ред.) звичайним днем було: бійців розвезли на позиції, повернулись ввечорі на ППД. Вивели весь особовий склад — у той день якраз ми спланували переведення особового складу. У нас увесь спортзал — той, що зруйнований — там було майже 100 людей особового складу. Не знаю, яким чуттям ми зрозуміли, що треба виводити особовий склад.
Задорожний розказує, що для нього 2 березня — другий день народження.
"Всі, хто вижив, — це означає другий день народження. Це не пам’ять, це як воно живе в тобі. Воно не може нікуди від тебе дітися — ти наче поєднався з тими хлопцями, які були поранені, загинули — вони всі в тобі", — каже колишній командир бригади.
За його словами, акція памʼяті відбувається щороку — під час неї вшановують не лише загиблих через авіаудар РФ, а й усіх полеглих під час повномасштабного вторгнення бійців бригади. Задорожний додає, що зусиллями рідних і побратимів також планують встановити меморіальну дошку з іменами загиблих 2 березня 2022 року.
"Ішли батькові друзі добровольцями, й він пішов із ними"
Боєць 113-ї бригади Денис Гуменюк — один із загиблих внаслідок російського авіаудару по штабу на Селянській. На акцію памʼяті прийшла його мама Віра Калюжна та хрещена Алла Шафоростова.
Віра Калюжна каже — її син був патріотом України й добровільно пішов на фронт. На момент загибелі йому було 18 років, додає Алла Шафоростова.
"Він закінчив ліцей, йому було 18 років. Дуже гарний хлопчик, спортивний, займався боксом. 27 лютого 2022 року він пішов добровольцем, і так сталося… Дуже тяжко згадувати це все, що трапилося тоді, чотири роки тому. Будемо завжди памʼятати його, ніколи не забудемо й не пробачимо нашим ворогам ніколи", — каже хрещена загиблого бійця.
За її словами, батько захисника також військовий — на момент повномасштабного вторгнення РФ він був на фронті.
"Ішли батькові друзі добровольцями в цю (113-ту, — ред.) бригаду, й він пішов із ними. Він сказав, що також піде, хоча мама його не пускала, просила його, але він сказав: "Ні, мамо, я патріот своєї України, я піду захищати", — розказує Алла Шафоростова.
"Кожне імʼя навіки закарбоване в наших серцях"
Офіцер 113-ї бригади ТрО Олександр Кухар пригадує, що на початку березня 2022 року в них тривав набір добровольців.
"Тут все тут було машинами заставлено. Дуже багато людей приходили добровільно долучатися до нашої бригади, і, мабуть, скупчення були помічені. 2 березня о 22:00 росіяни завдали авіаудару", — каже Кухар.
Тоді загинули наші хлопці, наші побратими. Сьогодні ми кожного згадали. Кожне імʼя навіки закарбоване в наших серцях, кожного ми знаємо, підтримуємо їхні сімʼї. Ніхто не лишається наодинці. Після таких значних руйнувань ця будівля вже не підлягає жодному відновленню, але кожен рік ми з побратимами приходимо сюди, щоби віддати шану нашим хлопцям, які назавжди в наших серцях.
За його словами, меморіальну дошку загиблим бійцям бригади планують встановити протягом місяця.
"Ми вже готувалися до сну"
Молодший сержант 113-ї бригади Микола Старцев долучився до 113-ї бригади ТрО в день авіаудару, 2 березня 2022 року. Військовий розказує, що залишався в штабі на ніч — бійці мали ночувати в коридорі будівлі.
"Я прийшов добровольцем сюди, прийшов на КПП — «Заберіть мене», і мене забрали. Протягом дня я перший стояв біля кабінету кадрів. Поступово почали підходити хлопці — теж добровольці, здебільшого з Харкова, було вже понад 50 людей. До вечора нас розподіляли по різних батальйонах", — пригадує Микола Старцев.
Тоді увесь день лунали тривоги. Ми були в основному коридорі будівлі, на першому поверсі, і під час тривоги ми всі спускалися під сходи, бомбосховища не було. І так увесь день, через кожні пів години чи годину — тривога. Якраз момент, за п’ять, мабуть, 22 години — знову тривога. Ми вже готувалися до сну — у спортзалі взяли матраци, поклали їх на підлогу і готувалися лягати.
Зі слів військового, удар був несподіваним, і бійці не встигли злякатися — тоді росіяни скинули щонайменше чотири авіабомби.
"Цей запах тиньку й пороху стояв. Було два удари — перші дві авіабомби, і потім "заліт", і вони ще дві скинули, коли була пошкоджена основна будівля. Плити і досі лежать. Загородило вихід, люди не могли вийти. Одна з чотирьох бомб, на щастя, не вибухнула — вона впала у підвальне приміщення, хвостовиком вниз. Наступного дня ДСНС вантажними кранами завантажили і вивезли знешкоджувати", — розказує Микола Старцев.
Військовий додає, що після ударів ті, хто вижили, допомагали пораненим. Наступного дня його та ще девʼятьох бійців переселили на завод Шевченка, а потім доручили розбирати завали на місці влучання.
"Була представниця ДСНС з собакою, яка шукала ознаки життя. І нам казали, що там десь собака реагує, і ми намагалися розібрати вручну це все", — пригадав Старцев.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
