Офіцер Андрій внаслідок поранення поблизу Бахмута втратив ногу. Після лікування у Дніпрі та Києві зараз відновлюється в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.
Історію військовослужбовця опублікували на Facebook-сторінці медзакладу.
Боєць отримав поранення 3 грудня 2023 року в селі Кліщіївка внаслідок обстрілу з російського танка.
"Після Дніпра і Києва у Франківську йому лікували нирки, які не працювали після тяжкої травми, потім — ногу, а тепер він вже відновлюється. Двічі на день з ним займаються реабілітологи", — йдеться у дописі.
Спершу реабілітолог допомагає воїну встати з ліжка, вчить, як це правильно зробити, щоб не впасти й не втратити свідомість. Згодом дає вправи, які допомагають зміцнити м'язи й підготуватися до протезування.
За словами військового Андрія, втрата ноги вплинула на його звичний спосіб життя.
"Важко з цим, але тримаюся. Хочу ходити в гори, в ліс, займатися спортом. І це якраз дає поштовх", — каже боєць.
Андрій у війську — з 2013 року. У 2014 підписав контракт.
"Починав службу в розвідроті на посаді командира відділення. Був у Луганському аеропорту, звідки повернувся живий-неушкоджений. Оскільки мав вищу освіту і бажання стати офіцером, то у 2016 році його відправили на тримісячне навчання в Одеську військову академію. По закінченні став командиром взводу роти снайперів", — пишуть на сторінці лікарні.
Під час повномасштабного вторгнення Андрій коригував вогонь артилерії, готував побратимів виконувати схожу роботу.
"Ця робота є ризикованою, але в армії, особливо на війні, кожна професія є ризикованою. Ворог переважає нас за чисельністю й кількістю озброєння, але ми — на своїй землі. У нас — козацький дух. Ми б'ємося до останнього, до останнього воїна, до останнього подиху. Наскільки можемо, ми його тримаємо. Хоч і важко. Це не те, що було у 2014. Зараз війна — повномасштабна і більш жорстока", — каже боєць.
Воїна підтримують донька та племінниця. Андрій радить цивільним ставитися до військових з повагою.
"Ми робили свою роботу, щоб ви жили в мирі, спокійно, щоб небо було чисте. Для цього ми робили все можливе і неможливе. А спілкування має бути звичайне, як людини з людиною. З повагою, але без страху і докорів сумління. Ви робите тут свою роботу, ми робимо там свою", — каже офіцер.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
