Куртівка Дружківської громади Донецької області — це 12 кілометрів від фронту. У селі вщент розбиті хати, понівечений клуб, обгоріла техніка. Тут немає аптек і продовольчих магазинів, до найближчого — п'ять кілометрів. Раз на місяць жителі отримують гуманітарну допомогу.
25 березня армія РФ вдарила по Куртівці трьома авіабомбами, тоді загинула 3-річна дитина та її мати. У селі разом з іншими прифронтовими населеними пунктами оголошена примусова евакуація родин з дітьми.
Чи збираються жителі виїжджати та як жуть у прифронтових умовах — у репортажі Суспільне Донбас.
19-річний Андрій був на вулиця, коли російська війська атакували село трьома бомбами. Юнака контузило, каже, кілька днів не міг розмовляти.
"Доля секунди — і перший дим. По вухах як дало, дзвеніло дуже довго. Була контузія, заїкався", — згадує момент обстрілу Андрій.


Будинок, де жили вони з батьками та молодшою сестрою — зруйнований.
"Залишилися без будинку. Пообсипалась штукатурка та основна стіна відійшла. Відновити, звичайно можна, але це потрібен час, гроші та терпіння. Не менше — 200 тисяч. Враховуючи, що тільки дах — 100 тисяч", — каже хлопець.

Під час удару поранило Андрієвого батька. Зараз родина оселилась у знайомих і почала збиратися — на виїзд. У селі оголошена примусова евакуація сімей з дітьми.
"У Кіровоградській області знайомий надасть будинок. Потихеньку збираємо речі, трохи посуду, продукти. Один пес залишається, одного забираємо з собою", — розповідає Андрій.

Виїздити з села планує і сусід Андрія — Валерій. Через російський авіаудар згоріла машина, на якій він працював понад десятиліття.

"Саджав картоплю, йшов з порожнім відром — побачив, як з боку Костянтинівки летіла ракета. Хлопці допомогли, прибігли, якось ми його загасили. Зруйновані дахи, будинки. Мій будинок плівкою накритий. Дали допомогу: плівку, OSB. Самі своїми силами все це накривали. Планую їхати. У мене донька на Кіровоградщині, може, там дачу купувати. Або не знаю, як буде", — каже Валерій.

Дмитрові 69 року, у цьому селі — народився й виріс. Під час останнього обстрілу, каже, майже на його очах загинули родичі, мати й трирічна дитина.
"На майданчику троє було, мати та дві доньки. Мати загинула, маленька дівчинка загинула. А донька у лікарні. Моєї сестри, її вже давно немає, діти — рідної сестри", — розповів Дмитро.

На садибі пенсіонери Дмитро та Ніна тримають господарство.
"Десь 15 курей, штук шість качок, собака й два коти", — перераховує Дмитро.

У Дмитра та Ніни побило машину й хату через російський обстрід. Дах тепер тече.
"Нормально було б, якби не оця гидота. Господи, що творять! Це пристрасті. Сильно страшно. Тут день і ніч нема покою. Всю ніч вікна тріщать. Люстра труситься", — каже Ніна.



У селі немає крамниці й аптеки, до найближчих — 5 кілометрів, розказує Ніна. Іноді привозять "гуманітарку" — харчі та ліки.
"Ліки від кашлю гарні. Я всім у селі давала. Не вистачає тут. Навіть у кого нема, хто не отримує — ділимося", — каже жінка.
Подружжя не проти евакуюватися з Куртівки, та поки не знають куди.
"Нам не потрібні халупи великі та городи. Нам таке, щоб на старість пожити трішки зі зручностями, як кажуть. А куди нам?", — говорить Ніна.

Наразі у прифронтовій Куртівці, за даними зі старостату, живе близько ста людей, до повномасштабної війни було — 300. Фронт звідси — за 12 кілометрів.
