Лариса Поліщук з Донеччини частково евакуювала свій бізнес до Львова й вже майже три роки розвиває його там. Швацький цех, який понад 20 років діяв у Добропіллі, тепер працює за понад тисячу кілометрів від рідного дому жінки. Частину власної справи лишила вдома: у Добропіллі продовжують шити постіль, подушки та ковдри. Попит є, бо багато переселенців. У Львові ж Лариса зосередилася на пошитті трикотажного одягу й вишивці.
Як працює розполовинений бізнес — за 20 кілометрів від лінії фронту, в Добропіллі, та у тиловому Львові — у матеріалі Суспільне Донбас.
Швацький цех з Добропілля у Львові
Лариса Поліщук із чоловіком Віктором виїхали з Добропілля у квітні 2022 року, вивезли частину обладнання.
Віктор допомагає дружині на виробництві. Розпочали все майже з нуля — перереєстрували бізнес, найняли людей, навчали.
"Вишивали шеврони, нашивки, патчі, шили форму для ЗСУ. А потім я вирішила, що я все-таки повертаюся до свого основного напрямку" , — розповіла підприємиця Лариса Поліщук.
Швацька майстерня та магазин у Добропіллі
Частина не релокованого бізнесу Лариси залишається у Добропіллі: магазин і швацька майстерня.
Тут працює Ірина, шиє, зокрема, і дитячу постіль — попит є. У Добропільській громаді примусову евакуацію дітей поки не оголошували.
За словами жінки, на початку повномасштабної війни зачинялися — на пів року. Приміщення, де був їхній склад, пошкоджене обстрілом. Працюють в іншому.
"Чим ближчий фронт, тим, звичайно, менший попит на нашу основну продукцію — штори та гардини. Люди більше просять постільну білизну, ковдри, подушки, бо дуже багато переселенців", — розповіла швачка Ірина.
Вона додала: відправляє своїх родичів в евакуацію: "Я відправляю дітей та онука туди, далі, за Дніпро. А самі поки що залишаємося. Хочеться сподіватися на краще, що наше місто вистоїть".
Вишитий одяг, що виготовлений командою Лариси у Львові, продають тут, у Добропіллі.
У порівнянні з довоєнним часом покупців у магазині поменшало на третину, розповіла швачка Наталя.
"Так, дуже тяжко. На валізах. Ви ж розумієте — фронт поряд. 20 кілометрів — це зовсім ні про що. Тримаємося. Сьогодні добре, завтра — краще, а післязавтра — невідомо", — поділилась жінка.
Лариса та її колежанки мають надію: знову працювати разом — вдома, на Донеччині.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
