Десять автівок змінив волонтер Дмитро Артемов. Він розвозить по Донеччині та Харківщині гуманітарну допомогу та евакуює людей від початку повномасштабного вторгнення. Цю, одинадцяту машину, називає щасливою. Історія волонтера у матеріалі Суспільного.
До повномасштабного російського вторгнення Дмитро працював начальником тендерного відділу в одній із харківських фірм, яка займається кабельними технологіями.
26 лютого минулого року, каже, сів за кермо автівки як волонтер і нині, їздить у прифронтові села та міста.
"Ви бачите, мабуть, бачите по моїй машині, що локації, які ми проїжджаємо, вони зовсім небезпечні. Але ми їздимо. Ми займаємось, як евакуацією, так і доставкою, в принципі будь-яке питання, яке пов'язане з волонтерством, йде через нас. Я не потрібен там, куди ходить автобус чи електричка, чи якийсь маршрут, я повинен їхати туди, куди важко дібратися або вибратись", — пояснює волонтер Дмитро Артемов.
"Автівка має свою історію, вона побувала у всіх гарячих точках і Харківщини, і Донеччини, і Херсонщини. Тобто ми на ній проїхали дуже багато. Вона у нас горіла, в ній багато чого замінено. З цілого тільки я залишився. В ній від обстрілів є вхідні отвори та вихідні. Бо були одразу з трьох сторін вибухи, її прошило. Один знайомий нарахував десь, близько 146 дірок. Я думаю, це ще не всі", — каже Дмитро.
"Ця автівка вже одинадцята, яка у мене за період війни зі мною. Вона тільки має цілі колеса, які нас вивозять з усіх халеп. Я багато чую жартів, що через неї можна макарони відкидувать. Але тим не менш, це наша візитівка, мене по ній впізнають на всіх постах. І вона, дійсно, мене не підводить. Може, вона і якийсь талісман для мене. Тому я її так люблю".
"Я хочу допомогти кожному і в мене це виходить"
Чоловік не має команди, працює один. Каже був чи не у кожному селі Лиманського та Ізюмського районів. Привозить хліб, продукти, одяг, медикаменти – будь-що, в чому є потреба у містечках, які розташовані на лінії фронту:
"Я доїжджаю до маленьких сіл, де населення 24 людини, 18 – мені без різниці. В села, де нема магазинів, де нема постачання якогось. Кілометрами це неможливо вирахувати, бо мій маршрут складається з Харкова через Ізюм, Борову. Доїжджаю до самих складних ділянок і робитиму так далі. Я мав ураження у Бахмуті, дві автівки постраждали, мене зачепило".
Ризикував життям неодноразово. Один з найбільш пам’ятних випадків — під час поїздки в деокуповане село на Харківщині. Знайомі попросили допомогти забрати зі щойно звільненого населеного пункту автівку:
"Я не міг відмовити. Але кажу: у нас є пів відсотка, що у нас це вийде. Ми заїхали на ту територію, зайшли в ту хату, знайшли її, вона була в підвальному приміщенні, вона вціліла. Так, її пограбували, не було акумулятора, ще чогось. Ми перевірили її на предмет мін — не виявили. Але мини були. В гаражі стояли рядком кацапські міни. Розумієте, це було дуже небезпечно? І ми виїхали звідти, на тій машині, бо взяли з собою запасний акумулятор. Це такий значущий приклад, який мене надихає. Я згадую його і думаю, що я не відмовлюсь від жодного свого запланованого, якщо є маленький шанс, я його використовую завжди".
Дмитро розповідає, не завжди місцеві відразу дружньо його зустрічають. Та, переконаний, якщо від щирого серця допомагати, люди це відчують:
"Не менше важливо, ніж нагодувати людину, приїхати та порозмовляти. Я скільки їздив на Бахмут, я розмовляв тільки українською мовою. Мене попереджали, що місто російськомовне. Перший раз зі мною не хотіли балакати, другий — вже слухали, не підходили. Втретє — ми вже обіймались. Бо люди бачать, що я приїжджаю саме не з нав’язуванням, а з допомогою. Я приїжджаю в село, і вже люди чекають. Гуртом збираються, допомагають з розвантаження машини, коли вона ламається, находяться спеціалісти, які чинять. Це наша Україна, і ми гуртом все це робимо, мені це дуже подобається".
Назад у фірму Дмитра кличуть колеги, та, каже, до офісної роботи повертатись не планує: надто багатьом ще потрібна допомога, а після перемоги волонтер роздумує займатися відновленням та відбудовою.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram