"Це одинадцята машина, в ній 146 дірок нарахували". Історія волонтера та його автівки, якою возить допомогу на Донеччину

"Це одинадцята машина, в ній 146 дірок нарахували". Історія волонтера та його автівки, якою возить допомогу на Донеччину

Волонтер допомагає жителям прифронтових сіл, Донеччина, жовтень 2023 року.
Волонтер Дмитро Артемов у Краматорську, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас

Десять автівок змінив волонтер Дмитро Артемов. Він розвозить по Донеччині та Харківщині гуманітарну допомогу та евакуює людей від початку повномасштабного вторгнення. Цю, одинадцяту машину, називає щасливою. Історія волонтера у матеріалі Суспільного.

До повномасштабного російського вторгнення Дмитро працював начальником тендерного відділу в одній із харківських фірм, яка займається кабельними технологіями.

26 лютого минулого року, каже, сів за кермо автівки як волонтер і нині, їздить у прифронтові села та міста.

Дмитро Артемов волонтер, який їздить на Донеччину
Кадр з відео Суспільне Донбас

"Ви бачите, мабуть, бачите по моїй машині, що локації, які ми проїжджаємо, вони зовсім небезпечні. Але ми їздимо. Ми займаємось, як евакуацією, так і доставкою, в принципі будь-яке питання, яке пов'язане з волонтерством, йде через нас. Я не потрібен там, куди ходить автобус чи електричка, чи якийсь маршрут, я повинен їхати туди, куди важко дібратися або вибратись", — пояснює волонтер Дмитро Артемов.

Автівка волонтера Дмитра Артемова
Кадр з відео Суспільне Донбас

"Автівка має свою історію, вона побувала у всіх гарячих точках і Харківщини, і Донеччини, і Херсонщини. Тобто ми на ній проїхали дуже багато. Вона у нас горіла, в ній багато чого замінено. З цілого тільки я залишився. В ній від обстрілів є вхідні отвори та вихідні. Бо були одразу з трьох сторін вибухи, її прошило. Один знайомий нарахував десь, близько 146 дірок. Я думаю, це ще не всі", — каже Дмитро.

"Ця автівка вже одинадцята, яка у мене за період війни зі мною. Вона тільки має цілі колеса, які нас вивозять з усіх халеп. Я багато чую жартів, що через неї можна макарони відкидувать. Але тим не менш, це наша візитівка, мене по ній впізнають на всіх постах. І вона, дійсно, мене не підводить. Може, вона і якийсь талісман для мене. Тому я її так люблю".
Волонтер розвантажує гуманітарну допомогу, Донеччина
Кадр з відео Суспільне Донбас

"Я хочу допомогти кожному і в мене це виходить"

Чоловік не має команди, працює один. Каже був чи не у кожному селі Лиманського та Ізюмського районів. Привозить хліб, продукти, одяг, медикаменти – будь-що, в чому є потреба у містечках, які розташовані на лінії фронту:

"Я доїжджаю до маленьких сіл, де населення 24 людини, 18 – мені без різниці. В села, де нема магазинів, де нема постачання якогось. Кілометрами це неможливо вирахувати, бо мій маршрут складається з Харкова через Ізюм, Борову. Доїжджаю до самих складних ділянок і робитиму так далі. Я мав ураження у Бахмуті, дві автівки постраждали, мене зачепило".

Волонтер з Харкова їздить на Донеччину допомагати людям
Кадр з відео Суспільне Донбас

Ризикував життям неодноразово. Один з найбільш пам’ятних випадків — під час поїздки в деокуповане село на Харківщині. Знайомі попросили допомогти забрати зі щойно звільненого населеного пункту автівку:

"Я не міг відмовити. Але кажу: у нас є пів відсотка, що у нас це вийде. Ми заїхали на ту територію, зайшли в ту хату, знайшли її, вона була в підвальному приміщенні, вона вціліла. Так, її пограбували, не було акумулятора, ще чогось. Ми перевірили її на предмет мін — не виявили. Але мини були. В гаражі стояли рядком кацапські міни. Розумієте, це було дуже небезпечно? І ми виїхали звідти, на тій машині, бо взяли з собою запасний акумулятор. Це такий значущий приклад, який мене надихає. Я згадую його і думаю, що я не відмовлюсь від жодного свого запланованого, якщо є маленький шанс, я його використовую завжди".

Гуманітарна допомога на Донеччині
Кадр з відео Суспільне Донбас

Дмитро розповідає, не завжди місцеві відразу дружньо його зустрічають. Та, переконаний, якщо від щирого серця допомагати, люди це відчують:

"Не менше важливо, ніж нагодувати людину, приїхати та порозмовляти. Я скільки їздив на Бахмут, я розмовляв тільки українською мовою. Мене попереджали, що місто російськомовне. Перший раз зі мною не хотіли балакати, другий — вже слухали, не підходили. Втретє — ми вже обіймались. Бо люди бачать, що я приїжджаю саме не з нав’язуванням, а з допомогою. Я приїжджаю в село, і вже люди чекають. Гуртом збираються, допомагають з розвантаження машини, коли вона ламається, находяться спеціалісти, які чинять. Це наша Україна, і ми гуртом все це робимо, мені це дуже подобається".

Назад у фірму Дмитра кличуть колеги, та, каже, до офісної роботи повертатись не планує: надто багатьом ще потрібна допомога, а після перемоги волонтер роздумує займатися відновленням та відбудовою.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram

На початок