Андрій Ліснічук сьогодні — заступник начальника управління патрульної поліції Рівненської області. Вісім років тому він був одним з тих, хто боронив Донецький аеропорт. У робочому кабінеті поліцейського зберігається прапор — нагадування про минуле, коли він був бійцем 80-ї аеромобільної бригади на псевдо “Лісник”. Оборонець летовища розповів Суспільному про бої в аеропорті, як виходив разом з побратимами звідти та чому не вважає себе героєм.
Він потрапив у Донецький аеропорт 30 грудня 2014 року. Перед тим пройшов підготовку на полігоні, але бойового досвіду майже не мав. Заїжджати, пригадує, довелось через блокпост бойовиків, які проводили перевірку.
"Важке озброєння не допускалось, тільки певна кількість боєкомплекту була дозволена. Доходило до того, що лише один споряджений магазин допускали, інші магазини мали бути не споряджені. Запаски від тих КраЗів і КамАЗів, на яких ми заходили, ми їх пакували цинками з боєкомплектом", — згадує оборонець Донецького аеропорту Андрій Ліснічук.
Під обстріл потрапили, розповідає, щойно почали розвантажуватися. Спершу бої були вдень, згодом стали цілодобовими.
Аеропорт був з трьох боків оточений бойовиками та російськими військовими.
"Не так "турбував" нас артилерійський вогонь, як бій з піхотою. І вже потім — танки, бо вони працювали прямою наводкою. А велика частина стін була з таких декоративних матеріалів — гіпсокартону і тому подібне. Тому навіть кулі там пролітали фактично навиліт", — згадує захисник.
Ситуація погіршилась, згадує Андрій, коли 13 січня впала вежа аеропорту. За два дні він з підрозділом під обстрілами виходив з ДАПу. Саме 15 січня відтоді називає своїм другим днем народження. Бо вижив сам і зміг вивести побратимів. Наосліп.
"Я в темряві рахую людей по каскам. Нічим не можу підсвітити, тому що це буде нас демаскувати. І я дораховуюсь тільки до 12. Я рахую знову — 12. Рахую ще раз — і ми не можемо знайти одного бійця, — згадує той день Андрій Лісінчук. — Командир поставив його на чергування, він настільки втомився, що ліг спати. Він ледь не проспав шанс вийти з Донецького аеропорту".
Андрій нагороджений орденом “За мужність” третього ступеня. Та героєм себе не вважає:
"Донецький аеропорт — це безумовно дуже знакова і визначна сторінка в сучасній українській історії, військовій історії. Але те, що зараз відбувається на лінії фронту, я думаю, що кожна позиція в Бахмуті, під Соледаром, біля Куп'янська, — та на всій протяжності фронту, б'ється не менш героїчно, а можливо і в складніших умовах".
Українські військові утримували Донецький аеропорт з 26 травня 2014-го, кінцевою датою оборони летовища вважають 242-й день — 20 січня 2015-го року. Саме в цей день окупанти підірвали новий термінал. У боях за ДАП, як писало Міноборони в 2022 році, загинули 97 бійців. За даними українського незалежного проєкту "Книга пам'яті полеглих за Україну", які були оприлюднені в січні 2018 року, підтверджені дані щодо втрат українських військових за період 242 днів оборони Донецького аеропорту становлять 100 осіб загиблими. Самі ж кіборги — так за незламність назвали оборонців ДАПу — вважають, що останній день спротиву в аеропорті — 23 січня.
Читайте також про оборонців ДАП
"На місці аеропорту утворилося провалля". Спогади кіборга Олега Височанського
Постійне перебування на межі та викривлене сприйняття реальності. Спогади оборонців ДАП з Дніпра
"Зрозумів, що на війні, коли танк навів на мене дуло". Кіборг – про захист Донецького аеропорту
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
