Тридцять років Дмитро пропрацював гірничим інженером на шахті у Вугледарі, а зараз боронить Україну зі зброєю в руках. Він із квітня — у лавах ЗСУ. Служить у 24-й окремій механізованій бригаді на Донеччині. Дім та рідне місто чоловіка знищила російська армія.
Колишній шахтар, а нині військовослужбовець визнає: хоч його рідна Донеччина вісім років була плацдармом боротьби з російськими окупантами, до останнього не вірив у велику війну.
"У нас в місті десь пів одинадцяту в лікарню прилетіли дві ракети. Загинули люди, які ішли в лікарню. Тоді вже почув, що війна. Вже почалися військові дії у Волновасі, Маріуполі. Це біля нас — 100 кілометрів. Поступово війна дійшла до нас", — розповідає Дмитро.
З квітня чоловік — мобілізований піхотинець. Строкову служив ще у 1993 році. Набуте тоді вміння поводитись зі зброєю стало у нагоді.
Дмитро — один з тих, хто зараз стримує росіян на Бахмутському напрямку. Цілодобова канонада й обстріли тут частина повсякденності.
"Знаходимося на позиції, її укріплюємо. Готовимося, якщо буде прорив, будемо тримати позиції, стримувати ворога. Таке наше завдання. Ситуація міняється дуже швидко", — розповідає військовослужбовець про ситуацію на позиціях.
Його рідний Вугледар тим часом також — одна з найгарячіших точок на Донеччині.
"Міста 70 процентів вже немає. Зараз дім для моєї сім’ї — Львів. Вся Україна зараз — мій дім, де б ми не були".
Чекають на Дмитра дружина та двоє синів, які через обстріли виїхали з дому в перші дні війни. Він переконаний: обов’язково обійме їх після перемоги. А поки, каже Дмитро, зробить все, аби наблизити цю мить.
Читайте також
“Готуємо лінію оборони”. Українські бійці стримують наступ росіян під Бахмутом
Зеленський нагородив бійців, які звільняли населені пункти Донеччини та Луганщини
Звільнений з російського полону Дмитро Козацький повернувся на військову службу
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
