83-річна Людмила із села Високопілля Олександрівської громади на Донеччині вирощує кавуни, робить квас із березового соку та не хоче залишати будинок, у якому прожила пів століття. Через посилення обстрілів та російські дрони, які палять автомобілі, діти вмовляють її з чоловіком евакуюватися. Подружжя вагається та сподівається залишитися вдома.
Людмила 25 років працювала дояркою, разом із чоловіком будувала дім та садила берези біля двору. Тепер у селі, за даними старости, залишаються близько двох сотень людей. Діти просять подружжя виїхати, але жінка не знає, як покинути господарство.
«Діти кричать і все: «Виїжджайте!» Та неможливо ж. І хату кинуть, і що тут буде, я не знаю, до чого приїжджати?», — розповідає Людмила.
Жінка згадує, як через російські обстріли та загрозу дронів почали масово виїжджати її односельці.
«Так почали бити, і машини палити, і все. Ой, як почали люди виїжджати! І все один за одним, один за одним вантажаться, а їх б'ють. Не те що їх б'ють, а воно літає. І то зупиняються, назад. Ну, вважаю, вже майже села немає. Все, повиїжжали. — А ви не плануєте поки, чи як? — Та плануємо, не знаю куди. Я так не хочу, що не можу», — говорить Людмила.
Як подружжя живе у прифронтовому Високопіллі та чому не наважується залишити рідний дім — у репортажі Суспільне Донбас.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram