Ірина Кривобок — вчителька української мови та літератури з прифронтової Ясногірки, що під Краматорськом на Донеччині. Її садиба пережила два влучання. Нині Ірина шукає житло в безпечнішому регіоні, куди планує виїхати з чоловіком та 13-річною донькою. Як попри обстріли й підготовку до переїзду вчителька з 21-річним педагогічним досвідом готується до 1 вересня та дистанційних уроків — матеріал Суспільне Донбас про життя у прифронтовому селищі.
Останній удар по садибі Ірини Кривобок стався 3 серпня.
«Уявіть, якої сили був удар, коли пробило ворота. Машину трохи покоцало, ну то то все нічого, головне, що ми всі живі», — говорить Ірина.
Під час удару жінка саме вийшла з будинку та йшла до літньої кухні готувати вечерю.
«Чую, що летить. І розумію, що десь воно дуже близько. Я швиденько в літню кухню, тільки забігла — і одразу страшний вибух. Воно, мабуть, отут в дроти чи що влетіло, заплуталося, впало, перебило оцю газову трубу на дві частини. І у нас тут собака якраз був в цій половині подвір'я. Собака загинув одразу», — розповідає Ірина.
Нині Ясногірка чи не щодня потерпає від ударів російських авіабомб та безпілотників, тому каже Ірини, збирається виїжджати з селища.
«Збираємося виїжджати, але, у нас трошки загальмувався цей процес, бо в чоловіка стався інсульт. І от тільки сьогодні його виписали з реабілітації. Тепер більш активно будемо шукати, бо в нас донька 13 років, тому виїжджати потрібно», — каже вчителька.
За словами Ірини, найстрашнішими для неї є удари російських авіабомб.
«Як тільки починається вечір, то просто таке враження, що ти стоїш десь на пасіці — і рій бджіл навколо тебе. КАБи — оце най-найстрашніше, що КАБи і падає десь тут поруч. Складне тут життя, важке життя. Але ми не втрачаємо надії: картоплю викопали, квіточки посадили», — говорить вона.
Чоловік Ірини плекає сад та квіти, сама вона опікується покинутими в селищі тваринами.
«Дуже багато тваринок, на жаль, яких покинули, то що підгодовуємо всією вулицею. От нещодавно буквально до нас собачка заблукав отут. Всі виходимо, годуємо», — розповідає Ірина.
Українську мову та літературу Ірина викладає 21 рік. Навчання, як і в попередні роки, буде дистанційним.
«Та я думаю, ми всі вчителі Донецької області можемо всій Україні майстер-класи давати, як організувати дистанційне навчання. Бо дійсно дуже багато вже застосунків, які допомагають організувати навчання. Весь час потрібно вчитися і шукати щось нове і нове, щоб і дітей зацікавити, і урізноманітнити цей процес», — говорить вчителька.
Ірина перебирає варіанти житла для переїзду, але, каже, все ж чекає на диво — залишитися вдома.
«Взагалі мрія така, що 1 вересня я вже буду стояти на майданчику нашої школи і дітей зустрічати і вести до класу», — каже Ірина.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
