Понад сто кіз, три корови, дві собаки та коти — таке господарство Альона та Аріс із селища Біленьке у передмісті Краматорська тримають дев'ять років. Попри щоденні обстріли, подружжя залишається вдома та доглядає тварин. Через небезпеку постачальники більше не привозять сюди сіно, тому цього літа його вперше заготовляють самотужки. Під час вибухів тварини лякаються та розбігаються, а у корів падають надої, розповідає Альона. Як тримають господарство в прифронтову селищі — в матеріалі Суспільне Донбас.
Альона показує свою козину мініферму. Кіз тут понад сто — тринадцяти порід.
«У мене 30 мамочок, і їх усіх за іменами я знаю. А маленьких — я ще не називала, бо їх 120. Їх 120 — усіх не назвеш. А ще у мене є бичок, теличка», — розповідає Альона.
Вести козяче господарство Альона та Аріс почали дев'ять років тому. Перших тварин взяли після того, як сусідка запропонувала подивитися кіз та корів у іншої господині.
«Взяли трьох дівчаток і одного хлопчика, думали: не вийде — то шашлик зробимо. А так ось наш "шашлик" тепер. Не зробили з них шашлик, тож вони нам наплодили дітей. ак, маленькі мої? Так, мої хороші, так? Ти мій солоденький!», — посміхається Альона.
Щодня з кіз Альона надоює близько 40 літрів молока. З нього подружжя робить сир та бринзу на продаж.
«Я зараз бринзою займаюся. Тому що бринза зберігається довго і не псується. Сир у мене одразу розбирають, тому що хороший, жирний», — говорить Альона.
Крім кіз, подружжя тримає трьох корів. Найстаршу — Кнопочку — взяли ще телям. Пізніше у господарстві з'явилися Гіта та Ласуня.
«Це Гіточка моя. Так, Гітосечка? Так. Це Кнопочка, вона найстарша у нас. Ми її найпершою взяли телятком ще. Кнопочка виросла в Кнопку. Гітку ми взяли пізніше із Зітою», — розповідає Альона.
Обстріли впливають і на тварин, каже Альона: через стрес у корів зменшуються надої, а під час близьких вибухів худоба намагається розбігтися.
«Дуже тяжко. Надої падають. Вони нервують. Коли дуже близько, вони взагалі починають розбігатися врозтіч — що кози, що корови», — говорить Альона.
Найбільша проблема для господарства зараз — заготівля кормів на зиму. Через небезпеку постачальники відмовилися привозити сіно, тому цього літа Альона та Аріс косять його самі.
«Оце сінник у мене. Тільки наповнюємо. На вулиці ще є сіна багато, тільки частину сюди ще не перевезли. Ну нічого, докошу, думаю. Десь 300 скосив, а мені 1000 тюків треба. 20 тонн виходить», — розповідає Аріс.
Евакуюватися з таким господарством подружжя не може, каже Альона.
«Мені втрачати нічого, як-то кажуть. У нас ставлення до худоби особливе. Хтось її тримає для вигоди, ми тримаємо — для себе. Ми купили їх двомісячними телятами. Любимо ми господарство. Важко, звісно, тяжко, але нічого. Дівчата, ми ж витримаємо, так?» — говорить жінка.
Селище Біленьке у передмісті Краматорська потерпає від ударів армії Росії. Лінія фронту звідси, за даними мапи DeepState, — за 10 кілометрів. Як повідомили Суспільне Донбас телефоном у старостаті, у селищі залишаються близько чотирьох тисяч жителів — удвічі менше, ніж до повномасштабної війни.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
