25-річний боєць із позивним “Гаррі” — із Запоріжжя. У цивільному житті він перекладав книжки та відеоігри з англійської, а нині керує важкими бомберами у 12-й бригаді НГУ “Азов” на Добропільському напрямку. Його дрон, розповідає військовий, доставляє на передові позиції воду, їжу, боєприпаси, інструменти та навіть кров для поранених. Про нічні польоти, фізичне виснаження, ураження російської піхоти та шлях від перекладача ігор до пілота роти безпілотних систем "Гаррі" розповів Суспільне Донбас.
“У військо я потрапив не одразу. Спочатку здавалося, що, може, це не обов’язково, були ці історії про “економічний фронт” і все таке. Потім стало ясно, що "економічний фронт" — він менш важливий. У 2023 році надумав, почав готуватися, у 2024-му пройшов курс з керування “Мавіками”. І восени 2024 року підписав контракт”, — розповідає "Гаррі", військовослужбовець 12-ї бригади НГУ “Азов”.
Свій позивний, каже азовець, отримав ще під час навчання через круглі окуляри — як у Гаррі ПоттераПерсонаж серії фентезі-романів англійської письменниці Джоан К. Ролінґ..
“Коли я був на навчальному курсі, я носив окуляри, і тому дуже швидко причепилося саме це прізвисько, яке переросло потім і в позивний”, — говорить військовий.
Зараз "Гаррі" працює з важкими дронами-"бомберами" у роті безпілотних систем. Основне завдання екіпажу — логістика для позицій, куди інакше вже неможливо дістатися.
“Носимо посилки піхоті на позиції, які стоять ближче — куди немає можливості проїхати машиною. Ну і також, звісно, власне бомбимо. Мій дрон теж називають “Баба-Яга”. Це Heavy Shot. Посилки чіпляємо на дрон і, власне, скидуємо їх. Тобто в місця, куди не може доїхати ні машина, ні квадроцикл, ні навіть НРК — на самий-самий передній край”, — каже "Гаррі".
За його словами, найчастіше дрони доставляють воду, їжу, бензин, апаратуру та інструменти для військових.
“З цікавого — це може бути різна апаратура. Часто ми носимо дрони. Нещодавно ми носили матеріали для будівництва”, — розповідає військовослужбовець.
Одним із найвідповідальніших вантажів, згадує "Гаррі", була кров для поранених.
“У нас завжди на позиції є холодильник з кров’ю. Там цілий процес — встигнути її дістати, розігріти, спакувати правильно, то насправді трохи складно. Але були успішні випадки”, — говорить він.
Пілот розповідає: найважче в роботі — не лише польоти, а й фізичне навантаження.
“Якщо казати про складність саме, то, напевно, трохи складно враховувати всі показники дрона. Постійно різна погода. Це по-різному впливає на заряд батареї. Якщо казати про те, що втомлює найсильніше, то це більш робота суто фізична. Банально носити батареї, вони важкі. І за ніч ми робимо багато вильотів, тому так, за ніч можна втомитись суто фізично”, — "каже Гаррі".
Найдовша зміна військового тривала 20 днів.
“Психологічно воно буває важко саме через об’єми роботи, тому що задачі бувають різні, задач буває багато. Дуже мало часу залишається на відпочинок, якийсь сон. У мене, напевно, основна проблема з цим, що доволі виснажливо”, — говорить азовець.
Зараз, додає військовослужбовець, із появою “зеленки”Військовий жаргон, так називають зелень на деревах. працювати стає складніше і для російських військових, і для українських операторів дронів.
“Нам важче, тому що ворогу буде легше сховатися. І нам буде важче по ньому влучити. Але як людям, які на позиції споряджають дрони і потім виходять з цієї позиції, — це легше, тому що нам так само буде легше сховатися", — пояснює "Гаррі".
"Буквально вчора і сьогодні ми виходили з позиції пішки. Будь-яка “відкритка” — ділянка без дерев — це окремий виклик, окрема небезпека. Кожного разу, коли ми просто чуємо, що щось є в небі, ми не впевнені навіть — це наше чи не наше, швидко знаходимо укриття, ховаємось. Хоча б якийсь кущик, в ідеалі, звісно, щось більш закрите. Тому що завжди краще перебдіти, перечекати і потім уже продовжувати рух”.
Окрім логістики, екіпаж виконує й бойові завдання — скидає боєприпаси на російську піхоту та укриття.
“Уражень ми робимо трохи менше, але все одно це теж дуже важлива частина роботи. Зазвичай ми робимо свою стандартну роботу по логістиці. І потім починається, наприклад, штурм, нас викликають — все терміново. Ми все кидаємо, біжимо чіпляти БК, яке вже заготовлене, швидко ставимо батареї — і він злітає. Це зазвичай найбільш стресова ситуація, тому що все треба робити дуже-дуже швидко, там час іде на секунди”, — розповідає військовослужбовець.
Найчастіше, додає Гаррі, доводиться працювати саме по піхоті.
“Коли вони просуваються оцією своєю тактикою по дві-три людини, ми скидаємо по них. Техніки за останній час, чесно кажучи, дуже мало ми бачили. Тому в основному скидуємо якісь осколкові бомби на піхоту”, — говорить він.
Каже: успішне ураження — це завжди емоції та точний розрахунок.
“Звісно, радість. Особливо якщо це були якісь незвичні умови, якщо, наприклад, піхота рухалася, і ми змогли так якраз підгадати свою швидкість, його швидкість, щоби скинулось і БК полетіло за вітром у правильну сторону. І тому що кожен вбитий ворог — це потенційно врятоване життя нашої людини”, — додає "Гаррі".
У мирному життя чоловік був перекладачем. Окрім англійської, вивчав й інші мови.
“Я вчив іспанську, але, чесно кажучи, без практики всі ці навички — вони іржавіють. Навіть англійська в мене вже погіршується, тому що рідко її використовую. Іспанська так і зовсім. Але взагалі люблю романські мови — іспанську, французьку, португальську, румунську. Дуже гарні, дуже подобаються”, — каже азовець.
Дружина бійця також перекладачка.
“Дружина у мене взагалі з окупованих територій, тому для неї це також особиста історія, особистий біль. Вона також у мене перекладачка, ми вчилися в одній групі. Також мене, звісно, чекають родичі, батько, бабуся, коти. У мене два кота”, — говорить Гаррі.
На думку військовослужбовця, під час служби не тупішають, навпаки фронт змушує постійно вчитися, рахувати та шукати нові рішення.
“Мені здається, що, можливо, навпаки — я тут напружую до межі свої когнітивні здібності, тому що працюємо з дронами, працюємо з цифрами, з технікою. Тут дуже часто треба щось думати, щось вираховувати. Дуже часто потрібен якийсь креативний підхід, тобто шукати нові шляхи. Дуже багато є таких занять в армії, до яких я би ніколи не підійшов у цивільному житті”, — каже він.
Після війни, говорить військовий, хоче повернутися до лінгвістики.
“Хочу повернутися до своєї улюбленої справи, до перекладів. тому що тут все-таки і креатив, і робота з самим текстом мені подобається. Щось таке скрупульозне, над чим можна довго посидіти, подумати. Це дуже цікаво. Хочемо з дружиною заводити дітей, може, ще котів, подивимось. Такий доволі нудний план — повернутися до роботи, заводити сім’ю”, — каже азовець.
“Наша справа — просто зараз робити свою роботу якісно і робити цей результат якомога кращим для нас”, — додає Гаррі.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram.
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
